Спецпроект

Музей Достоєвського у Петербурзі отримав головний приз "Музейного Олімпу - 2012"

В Санкт-Петербурзі пройшла церемонія нагородження переможців конкурсу "Музейний Олімп-2012". Статуетки Мнемозини були вручені організаторам головних музейних подій Петербурга.

Про це пише АН-онлайн.

Премія "Музейний Олімп" вручається в північній столиці Росії в четверте. Як зазначив на церемонії віце-губернатор Санкт-Петербурга Василь Кічеджі, за цей час премія встигла стати значною подією для культурної столиці. Втім, в цьому році премія вийшла за межі міста. Заявки на участь у конкурсі подали не тільки 29 музеїв Санкт-Петербурга, але і шість музеїв з інших міст: Москви, Воронежа, Новосибірська, Новгорода і Єкатеринбурга.

Головний приз - Мнемозину в номінації "Музей року" - отримав Літературно-меморіальний музей Ф. М. Достоєвського, який радує не тільки виставками і музейними виданнями, а й міським святом "День Достоєвського". Крім того, в цьому році музей відзначає подвійний ювілей: 190 років з дня народження Ф. М. Достоєвського і 40 років літературно-меморіальному музею його імені.

Літературно-меморіальний музей Ф. М. Достоєвського був відкритий 12 листопада 1971 року в будинку у Кузнєчному провулку 5/2. У цьому будинку Достоєвський двічі знімав квартиру: протягом дуже короткого часу в 1846 році і з жовтня 1878 до дня своєї смерті - 28 січня 1881 року. Початок і кінець творчого шляху виявилися сполученими в одній точці. Тут він працював над ранньої повістю "Двійник", тут був написаний його останній роман "Брати Карамазови". Квартира Достоєвських відтворювалася за спогадами сучасників та дружини письменника.

Платоніда Хоткевич. «Щоб нічого не надрукувала про чоловіка»

В архівних фондах Служби зовнішньої розвідки України знайдено тоненьку справу на Платоніду Хоткевич – дружину визначного українського діяча Гната Хоткевича, який був репресований сталінським режимом і розстріляний 8 жовтня 1938 року за "участь у контрреволюційній діяльності і шпигунство на користь Німеччини". Дружину ж органи СМЕРШ вистежили після Другої світової війни у Празі і заарештували, "щоб нічого не надрукувала про чоловіка".

"Моя війна". Уривок із книги Валерія Залужного

"Моя війна" — це особиста розповідь генерала Валерія Залужного про шлях від хлопчака до Головнокомандувача Збройних Сил України, а водночас це історія країни, яка прямує до війни: спершу примарної, у можливість якої ніхто не вірив, а згодом великої, ґлобальної, повномасштабної.

Волинь’43: Що замовчує польська історіографія?

Документи польської конспірації, зокрема Делегатури уряду на Край і командування Армії Крайової, свідчать про те, що ситуація на цих теренах у роки Другої світової війни була дуже неоднозначною, а інспіраторами процесу "очищення" Волині від її польського населення виступали не лише українські націоналісти різних відламів, але й совєти, німці та кримінальні елементи.

Клим Семенюк мав з Василем Стусом одного слідчого та Медведчука за адвоката, але не були особисто знайомі

Ми боремось за нашу незалежність сьогодні, оскільки попередні покоління боролися за неї та зрештою її здобули. Із загальної кількості репресованих українців багато абсолютно невинних людей, які навіть і не думали про вільну Україну. Про ту, яку думав Клим Семенюк. Саме завдяки йому і таким, як він, ми маємо за що боротися зараз.