Спецпроект

Музей алкоголю відкрився у Стокгольмі

У Стокгольмі відкрився Музей алкоголю (Spiritmuseum). Це не нудна експозиція про історію бражництва в країні, а інтерактивний музей, який переносить відвідувача в світ шведської глибинки.

Про це пише gastronom.ru.

Кімнати музею відображають зміну пір року. Перед відвідуванням кожної з них можна випити відповідний напій. У Весняному залі це апельсиновий лікер, в Літньому - з бузини, кроповий і кминний, а в Осінньому - полиновий. В якості музичного супроводу звучать шведські застільні пісні.

На другому поверсі знаходиться похмільна кімната. Там відвідувачі чують, як якась жінка з похмілля розмовляє сама з собою, лає себе за вчорашню пиятику, після чого її нудить.

При музеї працює бар.

Музей алкоголю знаходиться на острові Юргорден (Djurgården) і працює щоденно з 10.00 до 17.00 (влітку - до 18:00), а по середах - з 10.00 до 20.00.

Вибір Віктора Кравченка. Людина, яка домоглася суду над СРСР

Ілько Борщак. На вістрі радянської спецпропаганди у Франції

Ілько Борщак був потрібен більшовицькому режимові лише тоді, коли він чітко вписувався в схему діяльності радянської спецпропаганди за кордоном. Коли ж чекісти зрозуміли, що він грає подвійну роль, його спробували скомпрометувати в емігрантських колах саме як більшовицького агента. Жодні минулі заслуги перед радянською владою до уваги не бралися. Так чинили з усіма. Ставилися як до відпрацьованого матеріалу, з яким можна робити будь-що.

Рена Марутян: "Метою геноцидальних практик росії є стирання української національної ідентичності"

Інтерв’ю з доктором наук з державного управління, професоркою кафедри глобальної та національної безпеки КНУ ім. Т. Г. Шевченка Реною Марутян у Музеї "Голоси Мирних" Фонду Ріната Ахметова.

"Пєрацький. Кар'єрна драбина". Уривок з книги про вбивство міністра Пєрацького

Вбивство міністра внутрішніх справ Броніслава Пєрацького стало одним із найгучніших замахів міжвоєнної Польщі. А для українських націоналістів — символом чи не найбільшої потуги, що її сягнула революційна організація в 1930-х роках. Міністр Пєрацький був одним із творців польської незалежності, а його життєпис подібний до біографій українських ровесників. Усе змінилося після листопада 1918-го: Пєрацький розбудовував польську державу, а його українські однолітки — підпілля, що боролося з Польщею та мріяло про власну державність. Пєрацький став одним із найвпливовіших польських посадовців і загинув на піку кар'єри від рук українця — представника молодого покоління, що було значно радикальніше за своїх попередників.