Спецпроект

Працівники заповідника "Переяслав" звільнюються на знак протесту

3 грудня 2012 р. 4 наукових співробітники відділу науково-фондової роботи Національного історико-етнографічного заповідника "Переяслав", у кожного з яких до 25 років стажу музейної роботи, написали заяви на звільнення.

Про це йдеться у відкритому листі, підписаному співробітниками заповідника.

Заяви на звільнення - це продовження боротьби з призначеним генеральним директором, яка триває вже декілька років. Tаким чином працівники заповідника висловлюють протест проти генерального директора Довгошиї П.О. та начальника юридичного відділу, головного зберігача за суміщенням Панченко Т.А.

Головні претензії протестувальників спрямовані проти непрофесійності керівника: "У травні 2010 р. генеральним директором Національного історико-етнографічного заповідника "Переяслав" призначено Довгошию П.О. Відсутність у нього відповідної освіти, досвіду музейної справи привели за короткий термін до повного закриття єдиного в Україні Музею народного українського одягу Середньої Наддніпрянщини, Музею архітектури давньоруського Переяслава, доведення до жахливого стану ряду унікальних пам’яток культурної спадщини. Діяльність цього керівника супроводжується невмотивованими кадровими перестановками. Його діяльність з 2010 р. по 2012р. спрямована на руйнування надбань і здобутків колективу та фундатора переяславських музеїв М.І. Сікорського, на звільнення з роботи провідних фахівців музейної справи" - йдеться у відкритому листі.

Раніше про ситуацію, що склалася в заповіднику, співробітники повідомляли Міністерство культури України, інші органи виконавчої влади, прокуратуру та депутатів різних рівнів. Але на жодне не було отримано вмотивованої відповіді.

Після тривалого конфлікту співробітники написали заяви про звільнення: "При звільненні Довгошия П.О. здійснював на нас тиск та шантаж. Змусив переписати заяви із звільнення за згодою сторін на звільнення за власним бажанням із-за того, що ми відмовилися підписати його лист, в якому йшлося про те, що ми відмовляємося від звернень до різних інстанцій де йшлося про його зловживання посадовими обов’язками та не маємо претензій до необ’єктивної атестації".

Це вже не перший відкритий лист. 2 роки тому колектив Переяславського історико-етнографічного заповідника уже писав відкритого листа. Тоді зверталися до Януковича, Азарова, Литвина і громадськості. 

В 2012 році також відбулось масове звільнення працівників заповідника , після якого продовжувались конфлікти всередині колективу

Національний історико-етнографічний заповідник "Переяслав" — один з найбільших заповідників України. До його складу входять території міста Переяслава-Хмельницького, його околиць та Переяслав-Хмельницького району, навколо яких визначені охоронні зони.

У його складі 371 нерухомих пам'яток історії й архітектури українського народу, 24 тематичних музеїв різних профілів: історичний, археологічні, літературні, етнографічні, технічні тощо.

Основний музейний фонд заповідника становить 170 848 одиниць зберігання. Серед них: унікальна археологічна колекція, колекція козацького періоду XVI-XVII ст. (1800 од.), колекції стародруків XVI-XVIII ст. (10 тис. од).

Платоніда Хоткевич. «Щоб нічого не надрукувала про чоловіка»

В архівних фондах Служби зовнішньої розвідки України знайдено тоненьку справу на Платоніду Хоткевич – дружину визначного українського діяча Гната Хоткевича, який був репресований сталінським режимом і розстріляний 8 жовтня 1938 року за "участь у контрреволюційній діяльності і шпигунство на користь Німеччини". Дружину ж органи СМЕРШ вистежили після Другої світової війни у Празі і заарештували, "щоб нічого не надрукувала про чоловіка".

"Моя війна". Уривок із книги Валерія Залужного

"Моя війна" — це особиста розповідь генерала Валерія Залужного про шлях від хлопчака до Головнокомандувача Збройних Сил України, а водночас це історія країни, яка прямує до війни: спершу примарної, у можливість якої ніхто не вірив, а згодом великої, ґлобальної, повномасштабної.

Волинь’43: Що замовчує польська історіографія?

Документи польської конспірації, зокрема Делегатури уряду на Край і командування Армії Крайової, свідчать про те, що ситуація на цих теренах у роки Другої світової війни була дуже неоднозначною, а інспіраторами процесу "очищення" Волині від її польського населення виступали не лише українські націоналісти різних відламів, але й совєти, німці та кримінальні елементи.

Клим Семенюк мав з Василем Стусом одного слідчого та Медведчука за адвоката, але не були особисто знайомі

Ми боремось за нашу незалежність сьогодні, оскільки попередні покоління боролися за неї та зрештою її здобули. Із загальної кількості репресованих українців багато абсолютно невинних людей, які навіть і не думали про вільну Україну. Про ту, яку думав Клим Семенюк. Саме завдяки йому і таким, як він, ми маємо за що боротися зараз.