Спецпроект

Берлінський музей влаштував виставку на честь знахідки Нефертіті

У "Новому музеї" Берліна відкрилася виставка, присвячена 100-річчю з дня виявлення легендарного бюста цариці Нефертіті.

Про це пише pravda.ru.

Скульптура є одним з найвідоміших творів мистецтва Давнього Єгипту. 

Міністр культури Німеччини Бернд Нойманн розповів, що виставка під назвою "У світлі Амарни" сформована буквально навколо погруддя цариці Єгипту. Справа в тому, що стан експоната виключає участь його у виїзних виставках і транспортування. У 2007 році після спеціального сканування з'ясувалося, що шар між каменем бюста і його фарбою дуже крихкий.

На виставці можна буде побачити не тільки саму скульптуру, але і відтворене місце археологічних розкопок і навіть знайдені разом з бюстом предмети, вік яких становить приблизно 3300 років. Відомо, що в Амарні було знайдено близько 10 тисяч предметів.

Сто років тому, 6 грудня 1912, керівник розкопок в Амарні Людвіг Борхардт, і його команда виявили бюст Нефертіті більш ніж 3000-річної давності.С тих пір дивно правильні і красиві риси обличчя цариці залучають сучасних людей і вчених і донині.

У перекладі зі стародавньої мови ім'я цариці означає "красива прийшла". Історія свідчить, що вона вийшла заміж у віці 16 років і правила разом зі своїм чоловіком Ехнатоном. Існують припущення, що Нефертіті була матір'ю Тутанхамона.

Нагадаємо, що в 1912 році після закінчення розкопок всі знахідки були поділені між німецьким і єгипетським фондами. Бюст Нефертіті дістався Німеччини. Згодом не раз він ставав причиною розбрату між двома країнами.

Вибір Віктора Кравченка. Людина, яка домоглася суду над СРСР

Ілько Борщак. На вістрі радянської спецпропаганди у Франції

Ілько Борщак був потрібен більшовицькому режимові лише тоді, коли він чітко вписувався в схему діяльності радянської спецпропаганди за кордоном. Коли ж чекісти зрозуміли, що він грає подвійну роль, його спробували скомпрометувати в емігрантських колах саме як більшовицького агента. Жодні минулі заслуги перед радянською владою до уваги не бралися. Так чинили з усіма. Ставилися як до відпрацьованого матеріалу, з яким можна робити будь-що.

Рена Марутян: "Метою геноцидальних практик росії є стирання української національної ідентичності"

Інтерв’ю з доктором наук з державного управління, професоркою кафедри глобальної та національної безпеки КНУ ім. Т. Г. Шевченка Реною Марутян у Музеї "Голоси Мирних" Фонду Ріната Ахметова.

"Пєрацький. Кар'єрна драбина". Уривок з книги про вбивство міністра Пєрацького

Вбивство міністра внутрішніх справ Броніслава Пєрацького стало одним із найгучніших замахів міжвоєнної Польщі. А для українських націоналістів — символом чи не найбільшої потуги, що її сягнула революційна організація в 1930-х роках. Міністр Пєрацький був одним із творців польської незалежності, а його життєпис подібний до біографій українських ровесників. Усе змінилося після листопада 1918-го: Пєрацький розбудовував польську державу, а його українські однолітки — підпілля, що боролося з Польщею та мріяло про власну державність. Пєрацький став одним із найвпливовіших польських посадовців і загинув на піку кар'єри від рук українця — представника молодого покоління, що було значно радикальніше за своїх попередників.