Ленінградську площу хочуть перейменувати на Дарницьку

Мешканці лівобережних районів Києва хочуть перейменувати Ленінградську площу на Дарницьку. Профільна комісія Київради каже, що це можна зробити швидко й недорого, бо площа на честь неіснуючого міста - "це нелогічно".

З такою ініціативою громада лівобережної частини міста звернулася до голови комісії Київради з питань культури та туризму Олександра Бригинця, повідомляє прес-служба депутата.

"Наша комісія не поспішатиме із погодженням цього питання для того, щоб з’ясувати всебічну думку киян. Хоча для мене особисто бажання громади цілком зрозуміле. В Києві існує площа, яка носить ім’я вже неіснуючого міста – це нелогічно", - заявив Бригинець.

Оскільки житлові будинки, розташовані на цій площі, мають адреси вулиць, які прилягають до неї, то й матеріальні затрати на перейменування і зміни у документах будуть мінімальні.

Ленінградська площа — площа у Дніпровському районі Києва, одна з найбільших транспортних розв'язок лівобережної частини столиці.

Розташована між проспектом Возз′єднання, проспектом Миру, вулицею Будівельників, проспектом Юрія Гагаріна, вулицею Івана Сергієнка, вулицею Володимира Сосюри, Празькою вулицею і Харківським шосе.

Виникла в 1950-ті роки на місці колишнього контрольного пункту (КП), який існував при в′їзді в місто. У ряді джерел 1940—50-х років фігурує під назвою площа КП. Сучасна назва — з 1958 року.

Як відомо, у листопаді 2011 року Олександр Бригинець анонсував перейменування вулиць, названих на честь учасників Січневого повстання, але воно так і не відбулося.

 

У грудні 2010 року Бригинець заявляв, що сусідні з вулицею Малиновського вулиці угорських комуністів Мате Залки і Лайоша Гавро на Оболоні буде перейменовано на честь Романа Шухевича і Ярослава Стецька. Цих змін не сталося. 

Про інші перейменування вулиць і площ у містах України читайте за тегом "топоніміка".

Платоніда Хоткевич. «Щоб нічого не надрукувала про чоловіка»

В архівних фондах Служби зовнішньої розвідки України знайдено тоненьку справу на Платоніду Хоткевич – дружину визначного українського діяча Гната Хоткевича, який був репресований сталінським режимом і розстріляний 8 жовтня 1938 року за "участь у контрреволюційній діяльності і шпигунство на користь Німеччини". Дружину ж органи СМЕРШ вистежили після Другої світової війни у Празі і заарештували, "щоб нічого не надрукувала про чоловіка".

"Моя війна". Уривок із книги Валерія Залужного

"Моя війна" — це особиста розповідь генерала Валерія Залужного про шлях від хлопчака до Головнокомандувача Збройних Сил України, а водночас це історія країни, яка прямує до війни: спершу примарної, у можливість якої ніхто не вірив, а згодом великої, ґлобальної, повномасштабної.

Волинь’43: Що замовчує польська історіографія?

Документи польської конспірації, зокрема Делегатури уряду на Край і командування Армії Крайової, свідчать про те, що ситуація на цих теренах у роки Другої світової війни була дуже неоднозначною, а інспіраторами процесу "очищення" Волині від її польського населення виступали не лише українські націоналісти різних відламів, але й совєти, німці та кримінальні елементи.

Клим Семенюк мав з Василем Стусом одного слідчого та Медведчука за адвоката, але не були особисто знайомі

Ми боремось за нашу незалежність сьогодні, оскільки попередні покоління боролися за неї та зрештою її здобули. Із загальної кількості репресованих українців багато абсолютно невинних людей, які навіть і не думали про вільну Україну. Про ту, яку думав Клим Семенюк. Саме завдяки йому і таким, як він, ми маємо за що боротися зараз.