Спецпроект

Американський музей повернув Туреччині мозаїку II століття

Музей мистецтв в Далласі добровільно повернув Туреччині мозаїку II століття із зображенням Орфея, що грає на лірі в оточенні диких тварин. Музей з'ясував, що мозаїка була вкрадена, після того, як відправив запит турецькій владі.

Про це пишуть "Ореанда-новости".

Музей викупив мозаїку "Орфей приручає диких тварин" в 1990-му за 85 тис. доларів на аукціоні Christies. У 2012 році в музей прийшов новий директор Максвел Андерсон і попросив співробітників скласти список артефактів, провенанс яких не був відомий до кінця.

У цей перелік і потрапила стародавня мозаїка, яку, як виявилося, давно шукають в Туреччині. У відповідь на запит турки надали фотографії з місця розкопок на території стародавнього міста Едесса, звідки і була вкрадена мозаїка. Імовірно, вона прикрашала підлогу римського будинку.

Музей Далласа і турецька влада оголосили про початок співпраці, яка дозволить американцям надалі влаштовувати масштабні виставки з об'єктами з турецьких музеїв.

Останні кілька років Туреччина веде досить агресивну політику щодо зарубіжних музеїв, в колекціях яких знаходяться конфісковані і вивезені нелегально артефакти. Турецька влада відмовляються видавати їм експонати для виставок, а також погрожує заборонити працювати іноземним археологам.

Так, у 2011 році Берлінський Пергамський музей передав туркам давню скульптуру Сфінкса після того, як Анкара пригрозила не пустити до Туреччини німецьких археологів.

Вибір Віктора Кравченка. Людина, яка домоглася суду над СРСР

Ілько Борщак. На вістрі радянської спецпропаганди у Франції

Ілько Борщак був потрібен більшовицькому режимові лише тоді, коли він чітко вписувався в схему діяльності радянської спецпропаганди за кордоном. Коли ж чекісти зрозуміли, що він грає подвійну роль, його спробували скомпрометувати в емігрантських колах саме як більшовицького агента. Жодні минулі заслуги перед радянською владою до уваги не бралися. Так чинили з усіма. Ставилися як до відпрацьованого матеріалу, з яким можна робити будь-що.

Рена Марутян: "Метою геноцидальних практик росії є стирання української національної ідентичності"

Інтерв’ю з доктором наук з державного управління, професоркою кафедри глобальної та національної безпеки КНУ ім. Т. Г. Шевченка Реною Марутян у Музеї "Голоси Мирних" Фонду Ріната Ахметова.

"Пєрацький. Кар'єрна драбина". Уривок з книги про вбивство міністра Пєрацького

Вбивство міністра внутрішніх справ Броніслава Пєрацького стало одним із найгучніших замахів міжвоєнної Польщі. А для українських націоналістів — символом чи не найбільшої потуги, що її сягнула революційна організація в 1930-х роках. Міністр Пєрацький був одним із творців польської незалежності, а його життєпис подібний до біографій українських ровесників. Усе змінилося після листопада 1918-го: Пєрацький розбудовував польську державу, а його українські однолітки — підпілля, що боролося з Польщею та мріяло про власну державність. Пєрацький став одним із найвпливовіших польських посадовців і загинув на піку кар'єри від рук українця — представника молодого покоління, що було значно радикальніше за своїх попередників.