ДВІ КРИМСЬКІ ПАМ'ЯТКИ СТАЛИ ПРЕТЕНДЕНТАМИ НА СПАДЩИНУ ЮНЕСКО

"Історичне середовище столиці кримських ханів у місті Бахчисарай" і "Культурний ландшафт печерних міст Кримської Готії" включені до попереднього списку Світової спадщини ЮНЕСКО.

Про це повідомляє "Інтерфакс" із посиланням на заступника директора департаменту культурної спадщини та культурних цінностей Мінкультури Віктора Вечерського.

Чиновник також нагадав, що у 2003-му році "Бахчисарайський палац кримських ханів" потрапив у попередній список від України.

За словами Вечерського, "Історичне середовище столиці кримських ханів у місті Бахчисарай" є розширенням попередньої номінації, в яку, окрім Бахчисарайського палацу, увійшли також історичні пам'ятники на прилеглій території.

Відповідаючи на запитання журналістів, як довго ЮНЕСКО може розглядати питання включення цих об'єктів-кандидатів в основний список Світової спадщини, Вечерський повідомив, що від 2 до 15 років.

Він нагадав, що в списку Світової спадщини ЮНЕСКО Україна представлена ​​п'ятьма своїми об'єктами, а також подала 15 об'єктів-кандидатів на включення до основного списку, які зараз перебувають у попередньому.

В перелік Світової спадщини ЮНЕСКО входять видатні культурні і природні цінності, що становлять надбання всього людства.

Україна представлена у списку Світової спадщини ЮНЕСКО шістьма об'єктами: собором Святої Софії і Києво-Печерською лаврою в Києві, історичним центром Львова, будівлею Чернівецького університету, буковими пралісами Карпат і геодезичною дугою Струве.

У липні 2012 року на сесії комітету ЮНЕСКО було відмовлено у включенні Андріївської та Кирилівської церков у Києві у список пам'яток Світової спадщини.

Вибір Віктора Кравченка. Людина, яка домоглася суду над СРСР

Ілько Борщак. На вістрі радянської спецпропаганди у Франції

Ілько Борщак був потрібен більшовицькому режимові лише тоді, коли він чітко вписувався в схему діяльності радянської спецпропаганди за кордоном. Коли ж чекісти зрозуміли, що він грає подвійну роль, його спробували скомпрометувати в емігрантських колах саме як більшовицького агента. Жодні минулі заслуги перед радянською владою до уваги не бралися. Так чинили з усіма. Ставилися як до відпрацьованого матеріалу, з яким можна робити будь-що.

Рена Марутян: "Метою геноцидальних практик росії є стирання української національної ідентичності"

Інтерв’ю з доктором наук з державного управління, професоркою кафедри глобальної та національної безпеки КНУ ім. Т. Г. Шевченка Реною Марутян у Музеї "Голоси Мирних" Фонду Ріната Ахметова.

"Пєрацький. Кар'єрна драбина". Уривок з книги про вбивство міністра Пєрацького

Вбивство міністра внутрішніх справ Броніслава Пєрацького стало одним із найгучніших замахів міжвоєнної Польщі. А для українських націоналістів — символом чи не найбільшої потуги, що її сягнула революційна організація в 1930-х роках. Міністр Пєрацький був одним із творців польської незалежності, а його життєпис подібний до біографій українських ровесників. Усе змінилося після листопада 1918-го: Пєрацький розбудовував польську державу, а його українські однолітки — підпілля, що боролося з Польщею та мріяло про власну державність. Пєрацький став одним із найвпливовіших польських посадовців і загинув на піку кар'єри від рук українця — представника молодого покоління, що було значно радикальніше за своїх попередників.