Спецпроект

В Росії ностальгують за піонерським галстуком

У Ярославському музеї-заповіднику відкрилася виставка "Дитинство в червоному галстуці".

Про це пише Российская газета

За визнанням автора і куратора виставки, завідувача історичним відділом музею Наталії Артем'євої, останнім часом в російському суспільстві помітно підвищився інтерес до радянської історії, і на зміну різко негативній оцінці піонерського руху прийшла своєрідна "ностальгія" по піонерському дитинству.

Крім того, у ярославського "піонерського дитинства" в кінці нинішнього жовтня - ювілей: 90 років тому, 28 листопада 1922 року, в Ярославлі відбулося засідання Бюро дитячих груп, де були підведені перші підсумки дитячого комуністичного руху піонерів. І саме ця дата вважається в регіоні днем ​​народження місцевої піонерії.

Експозиція склалася з предметів, що знаходилися в зібранні музею-заповідника, музею Дитячого морського центру імені адмірала Ушакова, конструкторського бюро "Мастерок", музею гімназії № 3 та приватних колекцій.

Наприклад, чотирикутний галстук, про який "пізні" піонери навіть не чули, представила на виставку ветеран піонерського руху Марія Кузьміна. Виявляється, перші піонери самі вирізали квадратні галстуки зі шматків кумачу, складали їх навпіл у вигляді трикутника і пов'язували на сорочки.

Більш звичні трикутники з'явилися пізніше, коли піонери поїхали по селах ліквідувати безграмотність і "вселяти сільській молоді нові революційні цінності". Через брак кумачу власні краватки піонери різали по діагоналі, і таким чином з одного галстуку виходили два - набагато більш раціональний варіант.

- На виставці представлена ​​атрибутика, символіка піонерського руху з моменту заснування і до часу його "розквіту" в 1950-1970-х роках минулого століття, - розповіла Наталя Артем'єва. - Все, що колись малося на піонерських кімнатах кожної школи, а також рідкісні фотографії, справжні плакати, книги, іграшки, значки, предмети побуту радянської епохи. Для дітей є кілька інтерактивних зон, де, сидячи за цією партою 1950-х років, можна дізнатися, що таке урок краснопису, погортати підручники, за якими навчалися мами, тата, бабусі й дідусі.

За словами організаторів виставки, вона розрахована на сімейне відвідування.

- Це привід старшому поколінню розповісти дітям і онукам про власну піонерської юності, про заняття в гуртках, про участь у грі "Зірниця" та про багато іншого, - продовжує Наталя Артем'єва. - І, звичайно, на час самим повернутися в дитинство.

Платоніда Хоткевич. «Щоб нічого не надрукувала про чоловіка»

В архівних фондах Служби зовнішньої розвідки України знайдено тоненьку справу на Платоніду Хоткевич – дружину визначного українського діяча Гната Хоткевича, який був репресований сталінським режимом і розстріляний 8 жовтня 1938 року за "участь у контрреволюційній діяльності і шпигунство на користь Німеччини". Дружину ж органи СМЕРШ вистежили після Другої світової війни у Празі і заарештували, "щоб нічого не надрукувала про чоловіка".

"Моя війна". Уривок із книги Валерія Залужного

"Моя війна" — це особиста розповідь генерала Валерія Залужного про шлях від хлопчака до Головнокомандувача Збройних Сил України, а водночас це історія країни, яка прямує до війни: спершу примарної, у можливість якої ніхто не вірив, а згодом великої, ґлобальної, повномасштабної.

Волинь’43: Що замовчує польська історіографія?

Документи польської конспірації, зокрема Делегатури уряду на Край і командування Армії Крайової, свідчать про те, що ситуація на цих теренах у роки Другої світової війни була дуже неоднозначною, а інспіраторами процесу "очищення" Волині від її польського населення виступали не лише українські націоналісти різних відламів, але й совєти, німці та кримінальні елементи.

Клим Семенюк мав з Василем Стусом одного слідчого та Медведчука за адвоката, але не були особисто знайомі

Ми боремось за нашу незалежність сьогодні, оскільки попередні покоління боролися за неї та зрештою її здобули. Із загальної кількості репресованих українців багато абсолютно невинних людей, які навіть і не думали про вільну Україну. Про ту, яку думав Клим Семенюк. Саме завдяки йому і таким, як він, ми маємо за що боротися зараз.