Комуністи хочуть повернути Волгограду назву Сталінград

Лідер КПРФ Гєннадій Зюґанов розраховує, що в Росії в найближчому майбутньому буде прийнято рішення про повернення місту Волгограду імені Сталінград.

Про це повідомляє "Інтерфакс"

"Упевнений, що справедливість восторжествує, - заявив Зюґанов на заході в Держдумі, присвяченому 70-річчю Сталінградської битви. - Майже у всіх країнах світу є вулиці, площі, бульвари, які названі на честь Сталінграду, тому буде абсолютно справедливо повернути місту Волгограду його справжнє ім'я - Сталінград".

Російський політик з обуренням заявив, що "на центральних телеканалах спотворюється суть того, що сталося 70 років тому в битві під Сталінградом".

"Сьогодні на різних телеканалах демонструються огидні вироби, які не мають нічого спільного з реальністю тих подій, - обурився Зюґанов. -  Я подивився по телебаченню брудну саморобку про маршала Жукова, де всі звели до побутових описів, але ж бойові операції Жукова досі вивчаються у всіх військових академіях світу.

2 лютого 2013 року в Росії відзначать 70-річчя закінчення Сталінградської битви.

Тим часом активісти громадської організації "Профспілка громадян Росії" в Петербурзі зібрали близько 900 підписів за повернення Волгограду назви Сталінград і повідомили про намір продовжити акцію зі збору підписів як мінімум до середини грудня.

Вибір Віктора Кравченка. Людина, яка домоглася суду над СРСР

Ілько Борщак. На вістрі радянської спецпропаганди у Франції

Ілько Борщак був потрібен більшовицькому режимові лише тоді, коли він чітко вписувався в схему діяльності радянської спецпропаганди за кордоном. Коли ж чекісти зрозуміли, що він грає подвійну роль, його спробували скомпрометувати в емігрантських колах саме як більшовицького агента. Жодні минулі заслуги перед радянською владою до уваги не бралися. Так чинили з усіма. Ставилися як до відпрацьованого матеріалу, з яким можна робити будь-що.

Рена Марутян: "Метою геноцидальних практик росії є стирання української національної ідентичності"

Інтерв’ю з доктором наук з державного управління, професоркою кафедри глобальної та національної безпеки КНУ ім. Т. Г. Шевченка Реною Марутян у Музеї "Голоси Мирних" Фонду Ріната Ахметова.

"Пєрацький. Кар'єрна драбина". Уривок з книги про вбивство міністра Пєрацького

Вбивство міністра внутрішніх справ Броніслава Пєрацького стало одним із найгучніших замахів міжвоєнної Польщі. А для українських націоналістів — символом чи не найбільшої потуги, що її сягнула революційна організація в 1930-х роках. Міністр Пєрацький був одним із творців польської незалежності, а його життєпис подібний до біографій українських ровесників. Усе змінилося після листопада 1918-го: Пєрацький розбудовував польську державу, а його українські однолітки — підпілля, що боролося з Польщею та мріяло про власну державність. Пєрацький став одним із найвпливовіших польських посадовців і загинув на піку кар'єри від рук українця — представника молодого покоління, що було значно радикальніше за своїх попередників.