Спецпроект

На Дніпропетровщині знімають фільм про Голодомор

На Дніпропетровщині знімають художній фільм про трагедію Голодомору 1932-1933 років. В основі сюжету — правдива історія з життя тоді ще 7-річної дівчинки, родина якої пережила страшний голод.

 

Робоча назва картини — "Червоне намисто", повідомляє Центр досліджень визвольного руху.

Про пережите в часи Голодомору кінематографістам розказала уродженка Кіровоградщини пані Антоніна, якій у 1932-му виповнилося лише сім років. Без хліба, без іграшок, з надією вижити — таким запам’ятала ті місяці свого дитинства жінка.

Фабула фільму досить проста і побудована на життєвій ситуації, коли щаслива сім’я позбавляється опори: зникає батько, який поїхав шукати продовольство, а мати і дочка, завдяки глибокій вірі і силі духу, виживають і чекають на його повернення додому.

"Голодомор 1933 року — найважчий час для українського села, - пояснює сценарист Тетяна Кондрашевська. - Маленьку дівчинку — героїню майбутнього фільму — це випробування застало в той час, коли хотілося грати в іграшки. Але життя залишило її не лише без дитячого сміху, але і без шматка хліба. Вона подорослішала, коли їй було всього сім років. І усвідомила, що таке межа життя і смерті".

Режисер стрічки Карен Карапетян каже, що через цей фільм творці намагатимуться передати почуття людей.

"Окрім смертей і страждань, у мешканців українського села були і кохання, і віра, і відданість, а також турбота про близьких, - зазначив Карапетян. - Родинні цінності особливо гостро виявлялися під час важких випробувань і допомагали вижити. Уявіть: батько змушений залишити родину і поїхати добувати їжу, і він зникає. І як у цей важкий момент мати з маленькою донькою змогли пережити це, дочекатись його. Вимоги до акторів — пережити це все, примусити глядача співпереживати".

Зйомки кадрів картини вже розпочали. Вони проходять у селі Рудька Царичанського району. Однак виконавицю головної ролі — ту саму семирічну дівчинку — ще шукають.

Читайте на ІП родинні перекази українців про Голодомор

 

"Ніколи не казав": "Вперед, хлопці!", завжди: "За мною!"". Пам'яті Сергія Короля

Крайній бій командир "Махно" провів 24 лютого 2023 року. Впродовж ночі ворог вів постійний артилерійський обстріл, а близько 7 години ранку розпочав піхотний штурм з трьох сторін. Командуючи підрозділом та беручи безпосередню участь у стрілецькому бою, Сергій Король не допустив захоплення позицій переважаючими силами противника. Під час бою, який тривав майже шість годин, командир "Махно" загинув.

Володимир Стахів. "Не шукати союзників за будь-яку ціну, навіть найвищу"

Після розколу в лавах ОУН органи нквс/мдб срср уважно придивлялися до тих діячів, які вирізнялися принциповою непримиренною та непоступливою позицією до опонентів. Таких брали в активну оперативну розробку, щоб використати їхні амбіції у своїх інтересах, або через агентуру спонукати до дій, які б призвели до ще більшого розколу, розбрату, послаблення і зрештою знищення національно-визвольного руху. Одним із тих, на кого звернули особливу увагу у 1940-х роках, був Володимир Стахів.

"Український герб є настільки простим, що його може намалювати будь-хто", - Василь Павлов

Як тризуб, родовий знак київських князів, зберігся впродовж століть і став державним гербом України та символом українського спротиву? Чому російські імперці намагалися, але так і не змогли привласнити український тризуб? Про це, а також про історичну тяглість української державної та військової символіки з часів Визвольних змагань і до сьогодення — наша розмова з Василем Павловим, військовим істориком, головою ГО "Центр мілітарної історії" та одним із тих, хто брав участь у розробці сучасної символіки українського війська.

Гідо Хайсіг: "Для мене важливо викликати відчуття, що ситуація в Україні — це не тільки про цифри, це насамперед про людей, які живуть тут"

Інтерв’ю з німецьким пілотом і митцем для Музею "Голоси Мирних" Фонду Ріната Ахметова.