Закохана пара з концтабору возз'єдналася через 62 роки

Закохані підлітки з концентраційного табору в Угорщині Томас Бек і Едіт Ґрайман, яких розлучила доля в 1944 році, знову знайшли один одного через 60 років.

Про це повідомляє "УП.Життя" із посиланням на LifeNews.

Виснажені перелякані підлітки - такими 15-річний Бек і 14-річна Ґрайман виявилися в числі 100 дітей, які потрапили в ув'язнення в один з таборів нацистів під час Другої світової війни.

У найважчий момент свого життя молоді люди потоваришували і стали втіхою один для одного. Однак, коли Томасу випав шанс втекти, він вирішив скористатися ним і залишив у неволі свою кохану.

Лише через десятиліття Бек дізнався, що Едіт не тільки змогла вижити, але й перебралася жити до Австралії в те саме місто, де влаштувався і він сам у післявоєнні роки.

Томас і Едіт

Кілька років тому Томас Бек став учасником документального проекту, заради якого він погодився знову повернутися в страшні місця своєї молодості і розповісти про свою втечу з концтабору.

Журналіст, який працював разом з пенсіонером над фільмом у Відні, вирішив допомогти йому розшукати одного дитячих років, який тепер живе в Празі.

Товариш зустрів Томаса словами, які змінили все його життя: "Едіт і я шукали тебе 62 роки!"

Дізнавшись, що його перше кохання не просто живе в Мельбурні, але і в одному районі з його рідним сином, Томас спочатку зважився лише написати електронного листа Едіт.

 Фото: Huffington Post

"Я прекрасно пам'ятав проведені з Едіт дні в таборі, ми були так налякані та пригнічені, і так потребували один одного", - розповів Бек.

Незважаючи на те, що закохані прожили всі ці роки далеко один від одного і створили сім'ї, обидва зізналися, що завжди думали і сподівалися, що зможуть возз'єднатися.

Ось уже чотири роки вони живуть разом.

Iсторія загубленого і віднайденого кохання спричинилася до створення документального фільму про Томаса й Едіт. Його покажуть на Єврейському міжнародному кінофестивалі в Сіднеї і Мельбурні в листопаді.

"Не допустити витоку за кордон відомостей про голод в Україні"

У 1980-х роках органи кдб урср пильно відстежували діяльність представників української діаспори, спрямовану на привернення уваги світової громадськості до Голодомору в Україні 1932–1933 років, і намагалися всіляко перешкоджати цьому. У циркулярах і вказівках з Києва до обласних управлінь кдб ішлося про те, які необхідно вжити агентурно-оперативні заходи "для протидії ворожим акціям закордонних наццентрів".

"Нас не подолати!". Полтавський вимір Помаранчевих подій: до 20-ої річниці Другого Майдану

Цьогоріч відзначаємо 20-річчя Другого Майдану або "Помаранчевої революції". Це акції за збереження незалежності і проти масових фальсифікацій президентських виборів 2004 року на користь путінського ставленика Януковича. Під помаранчевими стягами гуртувалися ті, хто не хотів сповзання України у болото "совка" і російських впливів. Помаранчеві протести стартували 21 листопада 2004 року і тривали до 28 грудня 2004 року. За даними соціологів, понад 6,6 млн громадян взяли участь у Помаранчевій революції.

Що сказав Мотика? – відповідь професора Богдана Гудя на тему Волинської трагедії

26 жовтня в етері Українського радіо прозвучало інтерв'ю журналістки Світлани Мялик з відомим польським істориком, головним фахівцем із проблем Волині'43 професором Ґжеґожем Мотикою. Позаяк один із фрагментів цієї майже годинної розмови стосується моєї скромної особи, що гірше – містить низку інсинуацій і неправдивої інформації, прокоментую його для, насамперед, українських слухачів/читачів.

Боротьба між радянськими силами та підрозділами УПА на ПЗУЗ в 1944 році

4 листопада передчасно помер дослідник і популяризатор історії українського визвольного руху Владислав Сапа. У пам’ять про нього «Історична правда» публікує дослідження Владислава, яке одержало відзнаку історика Володимира В’ятровича на конкурсі студентських наукових робіт «Український визвольнй рух» 26 жовтня 2013 року, але досі не публікувалося.