У Львові презентували книгу про найманців в УГА

У день річниці Листопадового повстання 1918 року у Львові презентували книгу відомого журналіста Олега Стецишина "Ландскнехти Галицької армії".

Видання досліджує таке маловивчене явище нашої історії, як військове найманство, повідомляє ЦДВР.

У книзі розповідається про австрійців, німців, поляків, росіян, чехів та євреїв, які воювали за незалежність України в лавах Української Галицької армії.

Ідея написати таку роботу виникла в Олега Стецишина під час роботи з архівами власної родини.

"Я побачив, наскільки мало є досліджена історіюя перших визвольних змагань. Взагалі історія ЗУНР і УГА зазвичай подається якось дуже схематично і коротко, хоча насправді цей період дуже цікавий, вивчаючи його, ти відчуваєш гордість за наших предків, за ту армію, яка була справді європейською", — розповідає журналіст.

Автор понад три роки досліджував і вперше в історіографії систематизував біографічні дані офіцерів неукраїнської національності, котрі служили в Українській Галицькій армії.

Книжка містить інформацію про майже 600 офіцерів та старшин Української Галицької армії, а також інформацію про польське військо, яке вело бойові дії в Галичині.

 Обкладинка

Автор розповідає, що за законом в Галицький армії не мало бути іноземців, але вони все одно йшли туди служити, бо армія була дуже професійна.

"Наприклад, у січні 1919 року приїжджали представники від групи австрійських бойових генералів Першої світової і хотіли найнятися на службу, - зазначив Стецишин. - Вони бачили, що УГА має багато кваліфікованих патріотичних солдатів, але замало високоосвічених офіцерів, і висловили готовність за певну суму захопити Львів, зробити ЗУНР у тих кордонах, в яких вона була проголошена. Але керівництво ЗУНР відмовилося від їхньої допомоги".

За словами історика, випадків, коли іноземці хотіли потрапити на службу саме в Галицьку армію, а не чеську, румунську, німецьку чи ще якусь, було "справді багато".

Цікавим є те, що книжка написана не лише на основі архівних матеріалів, а й із розповідей нащадків ландскнехтів, яких пан Олег шукав через соціальні мережі:

"Наприклад, я знайшов у Facebook кілька людей з прізвищем Ціріц, написав їм і дізнався, що дочка офіцера Густава Ціріца живе зараз у Відні, їй 98 років і вона нічого не знає про свого батька. Я переклав документи німецькою мовою і надіслав їй. Через кілька днів племінниця цієї пані написала, що жінка вже кілька днів не спить, а постійно плаче, бо тільки тепер взнала, як її тато жив і помер".

Цікаву розповідь про життя та долю іноземних вояків УГА доповнюють унікальні документи, понад сотню рідкісних фото - здебільшого з приватних архівів, значна частина котрих раніше не публікувалася в Україні.

Книга "Ландскнехти Галицької армії" вийшла друком у видавництві "Часопис", яке спільно з Центром досліджень визвольного руху та мистецькою агенцією "Наш формат" реалізовує проект видання науково-популярної літератури з історії ХХ століття "Наш формат історії".

Платоніда Хоткевич. «Щоб нічого не надрукувала про чоловіка»

В архівних фондах Служби зовнішньої розвідки України знайдено тоненьку справу на Платоніду Хоткевич – дружину визначного українського діяча Гната Хоткевича, який був репресований сталінським режимом і розстріляний 8 жовтня 1938 року за "участь у контрреволюційній діяльності і шпигунство на користь Німеччини". Дружину ж органи СМЕРШ вистежили після Другої світової війни у Празі і заарештували, "щоб нічого не надрукувала про чоловіка".

"Моя війна". Уривок із книги Валерія Залужного

"Моя війна" — це особиста розповідь генерала Валерія Залужного про шлях від хлопчака до Головнокомандувача Збройних Сил України, а водночас це історія країни, яка прямує до війни: спершу примарної, у можливість якої ніхто не вірив, а згодом великої, ґлобальної, повномасштабної.

Волинь’43: Що замовчує польська історіографія?

Документи польської конспірації, зокрема Делегатури уряду на Край і командування Армії Крайової, свідчать про те, що ситуація на цих теренах у роки Другої світової війни була дуже неоднозначною, а інспіраторами процесу "очищення" Волині від її польського населення виступали не лише українські націоналісти різних відламів, але й совєти, німці та кримінальні елементи.

Клим Семенюк мав з Василем Стусом одного слідчого та Медведчука за адвоката, але не були особисто знайомі

Ми боремось за нашу незалежність сьогодні, оскільки попередні покоління боролися за неї та зрештою її здобули. Із загальної кількості репресованих українців багато абсолютно невинних людей, які навіть і не думали про вільну Україну. Про ту, яку думав Клим Семенюк. Саме завдяки йому і таким, як він, ми маємо за що боротися зараз.