Спецпроект

Харківські чорнобильці у пошуку приміщення для музею

Музей в пам'ять про ліквідацію аварії на ЧАЕС з'явиться в Харкові, коли для нього знайдуть відповідне приміщення.

Про це пишуть Коментарі з посиланням на голову Харківської обласної організації "Союз Чорнобиль України" Анатолія Вінника.

 

 

Анатолій Вінник уточнив, що наразі організація поки що збирає матеріали для експозиції.

Планувалось відкрити музей під 25 річницю ліквідації аварії, в будинку по Фрунзе, 1 - у цокольному приміщенні. Це адреса самої організації, де у напівпідвальному приміщенні зараз розташована виставка "Чорнобиль. Я там був". Але з рештою вирішили не поспішати і пошукати нормальне приміщення, більш відповідне статусу організації ліквідаторів. 

Із виставки чорнобильці планують зробити повноцінний музей.

 

 

Вибір Віктора Кравченка. Людина, яка домоглася суду над СРСР

Ілько Борщак. На вістрі радянської спецпропаганди у Франції

Ілько Борщак був потрібен більшовицькому режимові лише тоді, коли він чітко вписувався в схему діяльності радянської спецпропаганди за кордоном. Коли ж чекісти зрозуміли, що він грає подвійну роль, його спробували скомпрометувати в емігрантських колах саме як більшовицького агента. Жодні минулі заслуги перед радянською владою до уваги не бралися. Так чинили з усіма. Ставилися як до відпрацьованого матеріалу, з яким можна робити будь-що.

Рена Марутян: "Метою геноцидальних практик росії є стирання української національної ідентичності"

Інтерв’ю з доктором наук з державного управління, професоркою кафедри глобальної та національної безпеки КНУ ім. Т. Г. Шевченка Реною Марутян у Музеї "Голоси Мирних" Фонду Ріната Ахметова.

"Пєрацький. Кар'єрна драбина". Уривок з книги про вбивство міністра Пєрацького

Вбивство міністра внутрішніх справ Броніслава Пєрацького стало одним із найгучніших замахів міжвоєнної Польщі. А для українських націоналістів — символом чи не найбільшої потуги, що її сягнула революційна організація в 1930-х роках. Міністр Пєрацький був одним із творців польської незалежності, а його життєпис подібний до біографій українських ровесників. Усе змінилося після листопада 1918-го: Пєрацький розбудовував польську державу, а його українські однолітки — підпілля, що боролося з Польщею та мріяло про власну державність. Пєрацький став одним із найвпливовіших польських посадовців і загинув на піку кар'єри від рук українця — представника молодого покоління, що було значно радикальніше за своїх попередників.