Спецпроект

Нового директора Національний художній музей отримає у п'ятницю

На пост директора заявлені 4 претенденти. Засідання комісії по визначенню керівника Національного художнього музею України відбудеться у п'ятницю, 12 жовтня.

Про це пише ЛІГА.net

Якщо учасники засідання не дійдуть згоди, питання буде винесено на розгляд Музейної ради, із залученням громадськості та експертів. Про це повідомив міністр культури України, Михайло Кулиняк.

Міністр зазначив, що наразі на посаду директора музею є чотири заявки. Це Юлія Литвинець, хранитель Національного художнього музею, Тетяна Миронова, в.о. генерального директора, Катерина Стукалова - кореспондент мистецтвознавчих розділів Української правди й газети Коммерсант і Людмила Березницька - президент міжнародної благодійної організації Фонд Ейдос.

5 квітня цього року Мінкультури звільнило директора Національного художнього музею, Анатолія Мельника, за невиконання музеєм плану по відвідуваності. Напередодні звільнення Анатолій Мельник заявляв, що з приміщення Кабміну зникли коштовні картини.

 

Теми

Вибір Віктора Кравченка. Людина, яка домоглася суду над СРСР

Ілько Борщак. На вістрі радянської спецпропаганди у Франції

Ілько Борщак був потрібен більшовицькому режимові лише тоді, коли він чітко вписувався в схему діяльності радянської спецпропаганди за кордоном. Коли ж чекісти зрозуміли, що він грає подвійну роль, його спробували скомпрометувати в емігрантських колах саме як більшовицького агента. Жодні минулі заслуги перед радянською владою до уваги не бралися. Так чинили з усіма. Ставилися як до відпрацьованого матеріалу, з яким можна робити будь-що.

Рена Марутян: "Метою геноцидальних практик росії є стирання української національної ідентичності"

Інтерв’ю з доктором наук з державного управління, професоркою кафедри глобальної та національної безпеки КНУ ім. Т. Г. Шевченка Реною Марутян у Музеї "Голоси Мирних" Фонду Ріната Ахметова.

"Пєрацький. Кар'єрна драбина". Уривок з книги про вбивство міністра Пєрацького

Вбивство міністра внутрішніх справ Броніслава Пєрацького стало одним із найгучніших замахів міжвоєнної Польщі. А для українських націоналістів — символом чи не найбільшої потуги, що її сягнула революційна організація в 1930-х роках. Міністр Пєрацький був одним із творців польської незалежності, а його життєпис подібний до біографій українських ровесників. Усе змінилося після листопада 1918-го: Пєрацький розбудовував польську державу, а його українські однолітки — підпілля, що боролося з Польщею та мріяло про власну державність. Пєрацький став одним із найвпливовіших польських посадовців і загинув на піку кар'єри від рук українця — представника молодого покоління, що було значно радикальніше за своїх попередників.