Табачник забороняє використовувати альтернативний підручник

Міністерство освіти і науки направило в головні управління освіти лист, у якому сказано, що всі підручники і посібники, які використовуються в навчальному процесі, мають бути погоджені міністерством.

Про це повідомляють "Українські Новини" з посиланням на депутата Львівської міськради (партія "Україна Соборна") Юрія Кужелюка.

"Відповідно, у посібниках з історії України, які додатково видані у Львові, і містять факти про національно-визвольну боротьбу, Голодомор, УПА та інші історичні події, які не ввійшли в рекомендований Міністерством освіти підручник, такого узгодження немає, тому їх використовувати заборонено", - заявив Кужелюк.

З його слів, коли два роки тому розроблялася концепція цього навчального посібника, то жодного закону Львів не порушував.

"Адже ми так і назвали це видання - посібником, а не підручником, тому що останні мають бути з міністерським грифом, - заявив депутат. - Зате використовувати посібники можна було з дозволу місцевих органів".

За словами Кужелюка, міністр освіти Дмитро Табачник не витримав такої "неслухняності" і його міністерство видало наказ, відповідно до якого "без міністерського узгодження і грифа не можна використовувати в навчальному процесі нічого".

"Таке враження, що незабаром ми одержимо наказ, треба прославляти Сталіна", - додав депутат.

Так виглядає одна зі сторінок "альтернативного" посібника. Більше дивіться на ІП

Tакож, з його слів, у листі міністерства зазначено, що керівники навчальних закладів будуть нести персональну відповідальність за порушення указу, тобто за використання на уроках історії посібників, які містять факти, викинуті з офіційного підручника.

Як відомо, новий посібник з історії України випущено на замовлення Львівської міськради - ним користуватимуться як додатковим підручником для вивчення історії у 5 класі.

У книзі є факти, яких нема в "офіційному" підручнику - зокрема, те, що стосується Голодомору й УПА. Також у книжці детальніше описані дисидентський та рух шістдесятників, Українська революція, зокрема, Холодноярська республіка.

Посібником зацікавилися в інших областях України і в прокуратурі.

Нагадаємо, в березні 2011 року Табачник повідомив, що в нових підручниках з історії для 11-го класу "всюди буде відновлено термін "Велика вітчизняна війна". Тоді ж стало відомо, що в одному з видань нових підручників зник розділ "Русифікація".

У вересні 2011 року стартувала громадська кампанія "Антитабачниківські уроки історії".

У січні 2011 року Львівська міськрада передбачила у бюджеті півмільйона гривень для видання підручника з історії України, який "містив би правдиві матеріали про історичні події в Україні, а не викривлені Міносвітою".

Дивіться також: "Замість альтернативного підручника львівська влада видасть плакат"

Вибір Віктора Кравченка. Людина, яка домоглася суду над СРСР

Ілько Борщак. На вістрі радянської спецпропаганди у Франції

Ілько Борщак був потрібен більшовицькому режимові лише тоді, коли він чітко вписувався в схему діяльності радянської спецпропаганди за кордоном. Коли ж чекісти зрозуміли, що він грає подвійну роль, його спробували скомпрометувати в емігрантських колах саме як більшовицького агента. Жодні минулі заслуги перед радянською владою до уваги не бралися. Так чинили з усіма. Ставилися як до відпрацьованого матеріалу, з яким можна робити будь-що.

Рена Марутян: "Метою геноцидальних практик росії є стирання української національної ідентичності"

Інтерв’ю з доктором наук з державного управління, професоркою кафедри глобальної та національної безпеки КНУ ім. Т. Г. Шевченка Реною Марутян у Музеї "Голоси Мирних" Фонду Ріната Ахметова.

"Пєрацький. Кар'єрна драбина". Уривок з книги про вбивство міністра Пєрацького

Вбивство міністра внутрішніх справ Броніслава Пєрацького стало одним із найгучніших замахів міжвоєнної Польщі. А для українських націоналістів — символом чи не найбільшої потуги, що її сягнула революційна організація в 1930-х роках. Міністр Пєрацький був одним із творців польської незалежності, а його життєпис подібний до біографій українських ровесників. Усе змінилося після листопада 1918-го: Пєрацький розбудовував польську державу, а його українські однолітки — підпілля, що боролося з Польщею та мріяло про власну державність. Пєрацький став одним із найвпливовіших польських посадовців і загинув на піку кар'єри від рук українця — представника молодого покоління, що було значно радикальніше за своїх попередників.