Спецпроект

В Сараєво не стало Національного музею Боснії і Герцеговини

Національний музей Боснії і Герцеговини (БіГ), що є одним з основних культурно-історичних установ країни, в четвер закрився через проблеми з фінансуванням.

Про це пише РІА-Новості.

Фінансові проблеми пов'язані з неврегульованістю правового статусу музею з моменту закінчення боснійської війни 1992-1995 років. У повоєнний час установа офіційно не перейшла в руки держави.

Дейтонською мирною угодою не передбачено створення міністерства культури БіГ та врегулювання на державному рівні проблеми культурних установ.

БіГ складається з двох частин (ентитетів) - Федерації Боснії і Герцеговини та Республіки Сербської. У країні діють як ентитетські, так і загальнобоснійські органи влади. Музей протягом багатьох років отримував допомогу з бюджету Федерації і кантону Сараєво, йшли пожертви від ЮНЕСКО та ряду європейських країн. Допомогу надавало і Міністерство з цивільних справ БіГ, проте в 2011 році фінансування припинилося.

Національний музей БіГ був офіційно заснований в 1888 році. Цей музей є найстарішим із сучасних культурних і наукових установ західного типу в країні.

Активісти студентських організацій в четвер прикували себе ланцюгами до однієї з колон музею і закликали громадян взяти участь в протестах проти його закриття.

Вибір Віктора Кравченка. Людина, яка домоглася суду над СРСР

Ілько Борщак. На вістрі радянської спецпропаганди у Франції

Ілько Борщак був потрібен більшовицькому режимові лише тоді, коли він чітко вписувався в схему діяльності радянської спецпропаганди за кордоном. Коли ж чекісти зрозуміли, що він грає подвійну роль, його спробували скомпрометувати в емігрантських колах саме як більшовицького агента. Жодні минулі заслуги перед радянською владою до уваги не бралися. Так чинили з усіма. Ставилися як до відпрацьованого матеріалу, з яким можна робити будь-що.

Рена Марутян: "Метою геноцидальних практик росії є стирання української національної ідентичності"

Інтерв’ю з доктором наук з державного управління, професоркою кафедри глобальної та національної безпеки КНУ ім. Т. Г. Шевченка Реною Марутян у Музеї "Голоси Мирних" Фонду Ріната Ахметова.

"Пєрацький. Кар'єрна драбина". Уривок з книги про вбивство міністра Пєрацького

Вбивство міністра внутрішніх справ Броніслава Пєрацького стало одним із найгучніших замахів міжвоєнної Польщі. А для українських націоналістів — символом чи не найбільшої потуги, що її сягнула революційна організація в 1930-х роках. Міністр Пєрацький був одним із творців польської незалежності, а його життєпис подібний до біографій українських ровесників. Усе змінилося після листопада 1918-го: Пєрацький розбудовував польську державу, а його українські однолітки — підпілля, що боролося з Польщею та мріяло про власну державність. Пєрацький став одним із найвпливовіших польських посадовців і загинув на піку кар'єри від рук українця — представника молодого покоління, що було значно радикальніше за своїх попередників.