Спецпроект

Музей наркотиків у Мексиці: тільки для військових

Кілька тижнів тому в Мехіко був відкритий музей, про який не повідомлялося в путівниках і в який доступ для туристів був закритий.

По це пише siteua.org.

10 залів в бункері міністерства оборони могли відвідувати лише військові, ті, хто щодня веде боротьбу з наркокартелями.

Лише небагатьом журналістам пощастило відвідати цю експозицію і зробити кілька фото, найчастіше таємно. В Museo del Narco, як його всі називають, виставлені для огляду амулети, фетиші, мобільні телефони і зброю, прикрашену золотом і дорогоцінним камінням.

В 10 залах, що розташувалися на 302 кв. метрах, демонструються всі хитрощі, які використовують наркоторговці для транспортування наркотиків: марихуані надають форму сирних голів, її ховають у шоколад і в черевики з подвійною підошвою.

Одним з центральних об'єктів став пістолет, що належав Амадо Карілло Фуентосу, одному із засновників наркокартелю Хуарес. Він помер в 1997 році під ножем пластичного хірурга, який повинен був подарувати наркоділкові зовсім нове обличчя. 

Ще одним важливим експонатом стала гвинтівка AR-15, що належала іншому наркобаронові - Ектору Луїсу Палма Салазару. Зарядний пристрій гвинтівки прикрашено золотою пальмою.

Також тут можна побачити куленепробивну футболку, гранатомети, автомати з лазерним наведенням, а також гвинтівки, якими користувалися селяни, захищаючись під час збору врожаю коки.

Передвістя Голодомору. Рік 1929-й

В архівних фондах розвідки знайдено документ ГПУ УСРР, датований 1929 роком, під назвою «Про чергові завдання в роботі з активною українською контрреволюцією» і з поміткою зверху – «Зберігати нарівні з шифром». У ньому ще за три роки до початку масштабного голоду в Україні простежується, як сталінські спецслужби фіксували «невидимий сплеск антирадянської активності на селі», відродження повстанських комітетів, проникнення із-за кордону розвідників УНР в усі регіони для підбурювання селян до спротиву.

Нестор-літописець Голодомору

"Дуплинат Герасим зарезал своего собаку и съел". "Пасха, раньше было веселились люди качели гармони игры все возможные а сегодня везде уныние и голод". "17/IV-33 На сегодняшний день хоронить 11 душ умерших из голода". "12/V умерла Черная Параска актевистка кандидат партии, как людей продавали за невыполнение хлебо-заготовки, так она вечером на радощах в школе танцювала, а теперь издохла из голоду как собака".

"Нас не подолати!". Полтавський вимір Помаранчевих подій: до 20-ої річниці Другого Майдану

Цьогоріч відзначаємо 20-річчя Другого Майдану або "Помаранчевої революції". Це акції за збереження незалежності і проти масових фальсифікацій президентських виборів 2004 року на користь путінського ставленика Януковича. Під помаранчевими стягами гуртувалися ті, хто не хотів сповзання України у болото "совка" і російських впливів. Помаранчеві протести стартували 21 листопада 2004 року і тривали до 28 грудня 2004 року. За даними соціологів, понад 6,6 млн громадян взяли участь у Помаранчевій революції.

Що сказав Мотика? – відповідь професора Богдана Гудя на тему Волинської трагедії

26 жовтня в етері Українського радіо прозвучало інтерв'ю журналістки Світлани Мялик з відомим польським істориком, головним фахівцем із проблем Волині'43 професором Ґжеґожем Мотикою. Позаяк один із фрагментів цієї майже годинної розмови стосується моєї скромної особи, що гірше – містить низку інсинуацій і неправдивої інформації, прокоментую його для, насамперед, українських слухачів/читачів.