Спецпроект

Встановлено ще одне ім’я з Биківнянських могил

Через 72 роки після загибелі близькі дізналися про місце поховання Міколая Холєви.

 

Поліцейський Міколай Холєва був заарештований після наступу Червоної Армії на Польщу восени 1939 року.  Згодом він був етапований до Києва і розстріляний у підвалах НКВД.

Під час археологічних досліджень Биківнянських могил була знайдена нумерована ознака поліцейського. Зазначений службовий номер і став підставою для ідентифікації. Близькі загиблого змогли прочитати його на старій фотографії Міколая Холєви.

З близька 2000 поляків, що були поховані на таємному цвинтарі НКВД у Биківні це 7 особа, яку вдалося ідентифікувати – повідомляє Польське Радіо.

Більше про розстріли польських офіцерів у 1940 році читайте у спецпроекті "Катинська справа".

 

Вибір Віктора Кравченка. Людина, яка домоглася суду над СРСР

Ілько Борщак. На вістрі радянської спецпропаганди у Франції

Ілько Борщак був потрібен більшовицькому режимові лише тоді, коли він чітко вписувався в схему діяльності радянської спецпропаганди за кордоном. Коли ж чекісти зрозуміли, що він грає подвійну роль, його спробували скомпрометувати в емігрантських колах саме як більшовицького агента. Жодні минулі заслуги перед радянською владою до уваги не бралися. Так чинили з усіма. Ставилися як до відпрацьованого матеріалу, з яким можна робити будь-що.

Рена Марутян: "Метою геноцидальних практик росії є стирання української національної ідентичності"

Інтерв’ю з доктором наук з державного управління, професоркою кафедри глобальної та національної безпеки КНУ ім. Т. Г. Шевченка Реною Марутян у Музеї "Голоси Мирних" Фонду Ріната Ахметова.

"Пєрацький. Кар'єрна драбина". Уривок з книги про вбивство міністра Пєрацького

Вбивство міністра внутрішніх справ Броніслава Пєрацького стало одним із найгучніших замахів міжвоєнної Польщі. А для українських націоналістів — символом чи не найбільшої потуги, що її сягнула революційна організація в 1930-х роках. Міністр Пєрацький був одним із творців польської незалежності, а його життєпис подібний до біографій українських ровесників. Усе змінилося після листопада 1918-го: Пєрацький розбудовував польську державу, а його українські однолітки — підпілля, що боролося з Польщею та мріяло про власну державність. Пєрацький став одним із найвпливовіших польських посадовців і загинув на піку кар'єри від рук українця — представника молодого покоління, що було значно радикальніше за своїх попередників.