Помер син Олега Ольжича

19 вересня 2012 року помер Олег Кандиба.

Син Олега Ольжича та онук Олександра Олеся народився 31 липня 1944 року - через півтора місяця після трагічної смерті батька Олега Ольжича в концтаборі Заксенгавзен від рук німецьких нацистів та через місяць після смерті у Празі убитого горем діда Олександра Олеся.

Дитинство Олега Кандиби пройшло з мамою Катериною Білецькою в таборах переміщених осіб у Німеччині. 1949 року вони емігрували до Канади.

1967 він року закінчив Квінський університет у Кінгстоні за спеціальністю ”прикладна фізика” і працював у галузі високих технологій, зокрема для НАСА. Консультував канадський уряд із питань озброєнь, виготовляв програмне забезпечення для канадського флоту,  деякі пристрої для вертольотів.

Був активним у громадському житті, належав до українського Пласту, багато приділяв уваги координації допомоги постраждалим від Чорнобильської катастрофи українським дітям.

Співпрацював з Фундацією ім. О.Ольжича у Києві. Очолював оттавське відділення товариства Канадського товариства приятелів України. Залишив дружину Тамару, сина Андрія та доньку Ярину.

Платоніда Хоткевич. «Щоб нічого не надрукувала про чоловіка»

В архівних фондах Служби зовнішньої розвідки України знайдено тоненьку справу на Платоніду Хоткевич – дружину визначного українського діяча Гната Хоткевича, який був репресований сталінським режимом і розстріляний 8 жовтня 1938 року за "участь у контрреволюційній діяльності і шпигунство на користь Німеччини". Дружину ж органи СМЕРШ вистежили після Другої світової війни у Празі і заарештували, "щоб нічого не надрукувала про чоловіка".

"Моя війна". Уривок із книги Валерія Залужного

"Моя війна" — це особиста розповідь генерала Валерія Залужного про шлях від хлопчака до Головнокомандувача Збройних Сил України, а водночас це історія країни, яка прямує до війни: спершу примарної, у можливість якої ніхто не вірив, а згодом великої, ґлобальної, повномасштабної.

Волинь’43: Що замовчує польська історіографія?

Документи польської конспірації, зокрема Делегатури уряду на Край і командування Армії Крайової, свідчать про те, що ситуація на цих теренах у роки Другої світової війни була дуже неоднозначною, а інспіраторами процесу "очищення" Волині від її польського населення виступали не лише українські націоналісти різних відламів, але й совєти, німці та кримінальні елементи.

Клим Семенюк мав з Василем Стусом одного слідчого та Медведчука за адвоката, але не були особисто знайомі

Ми боремось за нашу незалежність сьогодні, оскільки попередні покоління боролися за неї та зрештою її здобули. Із загальної кількості репресованих українців багато абсолютно невинних людей, які навіть і не думали про вільну Україну. Про ту, яку думав Клим Семенюк. Саме завдяки йому і таким, як він, ми маємо за що боротися зараз.