Спецпроект

Донецьк планує стати музейною меккою

Влада Донецька озвучила плани щодо зміни іміджу міста і перетворення його на туристичну мекку. Для цього планують відкрити низку музеїв. "Фішкою" міста вважають його промисловість, цим і хочуть вражати туристів.

Про це пише Комсомольская правда в Украине.

Мер Донецька провів зустріч з фахівцями турбізнесу. Залучили і експертів з числа консульських працівників закордонних диппредставництв. Розроблений проект під кодовою назвою "Донецьк 365", тепер можна вважати головною стратегією у будівництві нового іміджу міста.

За результатами зустрічі донецький мер заявив, що береться відразу за кілька масштабних ідей. В першу чергу Олександр Лук'янченко має намір побудувати етномузей. За задумом градоначальника, новий музей буде розташований на березі Кальміусу і витриманий в стилістиці "Слова о полку Ігоревім". Наступне завдання - зробити в одній із закритих шахт Донецька підземний музей вугілля. Гості міста так часто цікавляться можливістю спуститися під землю і полоскотати собі нерви, що потреба такого музею назріла вже давно.

Ще один музей можна назвати справою честі для Донецька - необхідно викупити залишки будинку Джона Юза (в районі лікарні № 6), відновити його і створити там повноцінну експозицію на честь англійського засновника міста.

Вибір Віктора Кравченка. Людина, яка домоглася суду над СРСР

Ілько Борщак. На вістрі радянської спецпропаганди у Франції

Ілько Борщак був потрібен більшовицькому режимові лише тоді, коли він чітко вписувався в схему діяльності радянської спецпропаганди за кордоном. Коли ж чекісти зрозуміли, що він грає подвійну роль, його спробували скомпрометувати в емігрантських колах саме як більшовицького агента. Жодні минулі заслуги перед радянською владою до уваги не бралися. Так чинили з усіма. Ставилися як до відпрацьованого матеріалу, з яким можна робити будь-що.

Рена Марутян: "Метою геноцидальних практик росії є стирання української національної ідентичності"

Інтерв’ю з доктором наук з державного управління, професоркою кафедри глобальної та національної безпеки КНУ ім. Т. Г. Шевченка Реною Марутян у Музеї "Голоси Мирних" Фонду Ріната Ахметова.

"Пєрацький. Кар'єрна драбина". Уривок з книги про вбивство міністра Пєрацького

Вбивство міністра внутрішніх справ Броніслава Пєрацького стало одним із найгучніших замахів міжвоєнної Польщі. А для українських націоналістів — символом чи не найбільшої потуги, що її сягнула революційна організація в 1930-х роках. Міністр Пєрацький був одним із творців польської незалежності, а його життєпис подібний до біографій українських ровесників. Усе змінилося після листопада 1918-го: Пєрацький розбудовував польську державу, а його українські однолітки — підпілля, що боролося з Польщею та мріяло про власну державність. Пєрацький став одним із найвпливовіших польських посадовців і загинув на піку кар'єри від рук українця — представника молодого покоління, що було значно радикальніше за своїх попередників.