На Одещині вважають "некоректним" перейменовувати вулицю Леніна

Депутати Білгород-Дністровської міської ради відхилили прохання перейменувати вулицю Леніна на вулицю Олександра Шайбле - генерал-хорунжого Армії УНР, уродженця міста Аккерман (тепер Білгород-Дністровський).

Про це повідомляє благодійна ініціатива "Героїка".

Свою відповідь депутати пояснили наступним чином: "Відносячись з пошаною до генерала Шайбле, комісія, одночасно, вважає некоректною форму надання пропозиції в частині перейменування саме вулиці Леніна".

На захист лідера більшовицької партії одноголосно стали всі члени комісії з питань найменування об’єктів міського підпорядкування, проти вшанування українського генерала виступили і депутати міської ради.

Шайбле Олександр Якович (1878-1919) — начальник Головного управління Генерального штабу УНР.

Народився в Аккерманському повіті Бессарабської губернії. За походженням — ельзаський німець. Закінчив Кишинівське реальне училище, Київське піхотне юнкерське училище, Миколаївську академію Генерального штабу.

З 1914 р. — штаб-офіцер для особливих доручень штабу 28-го армійського корпусу. З 1915 р. — начальник штабу 60-ї піхотної дивізії. З 1917 р. - командир 315-го піхотного Глухівського полку. З осені 1917 р. — генерал-майор, в. о. командувача XXIII армійського корпусу.

 Олександр Шайбле

В 1918 р. — член комітету з утворення української армії Військового міністерства УНР. З лютого 1919 р. — начальник Головного Управління Генерального штабу Дієвої армії УНР.

У листопаді 1919 року переїхав до Одеси, де захворів на важку форму тифу. Помер від тифу в одеському шпиталі, похований на військовому відділенні Нового цвинтаря.

Про інші перейменування вулиць і площ у містах України читайте у темі "Топоніміка"

Передвістя Голодомору. Рік 1929-й

В архівних фондах розвідки знайдено документ ГПУ УСРР, датований 1929 роком, під назвою «Про чергові завдання в роботі з активною українською контрреволюцією» і з поміткою зверху – «Зберігати нарівні з шифром». У ньому ще за три роки до початку масштабного голоду в Україні простежується, як сталінські спецслужби фіксували «невидимий сплеск антирадянської активності на селі», відродження повстанських комітетів, проникнення із-за кордону розвідників УНР в усі регіони для підбурювання селян до спротиву.

Нестор-літописець Голодомору

"Дуплинат Герасим зарезал своего собаку и съел". "Пасха, раньше было веселились люди качели гармони игры все возможные а сегодня везде уныние и голод". "17/IV-33 На сегодняшний день хоронить 11 душ умерших из голода". "12/V умерла Черная Параска актевистка кандидат партии, как людей продавали за невыполнение хлебо-заготовки, так она вечером на радощах в школе танцювала, а теперь издохла из голоду как собака".

"Нас не подолати!". Полтавський вимір Помаранчевих подій: до 20-ої річниці Другого Майдану

Цьогоріч відзначаємо 20-річчя Другого Майдану або "Помаранчевої революції". Це акції за збереження незалежності і проти масових фальсифікацій президентських виборів 2004 року на користь путінського ставленика Януковича. Під помаранчевими стягами гуртувалися ті, хто не хотів сповзання України у болото "совка" і російських впливів. Помаранчеві протести стартували 21 листопада 2004 року і тривали до 28 грудня 2004 року. За даними соціологів, понад 6,6 млн громадян взяли участь у Помаранчевій революції.

Що сказав Мотика? – відповідь професора Богдана Гудя на тему Волинської трагедії

26 жовтня в етері Українського радіо прозвучало інтерв'ю журналістки Світлани Мялик з відомим польським істориком, головним фахівцем із проблем Волині'43 професором Ґжеґожем Мотикою. Позаяк один із фрагментів цієї майже годинної розмови стосується моєї скромної особи, що гірше – містить низку інсинуацій і неправдивої інформації, прокоментую його для, насамперед, українських слухачів/читачів.