Спецпроект

В Москві відкрився музей війни з Наполеоном. ФОТО

Музей Вітчизняної війни 1812 року розташувався у внутрішньому дворику колишнього музею Леніна - в новому закладі зібрані близько двох тисяч експонатів, пов'язаних з епохою битв при Аустерліці, Йені, Бородіно та Лейпцигу.

Про це повідомляє Газета.ru.

Як зазначають очевидці, вийшла інтер'єрна суміш хайтека і ампіру, підсилена сусідством плазмових екранів з експонатами початку XIX сторіччя.

На екранах крутяться фрагменти радянської кіноепопеї українського режисера Сергія Бондарчука “Війна і мир” укупі з іншими відео-реконструкціями давніх подій і комп'ютерною анімацією.

Різноманітні артефакти - від куль до гаубиць і від гравюр до монументальних полотен - утворюють нерухому, але строкату мозаїку епохи.

Відкриття музею Вітчизняної війни 1812 року

Не всі експонати викликають стовідсоткову довіру. Наприклад, анотація до саней, у яких французький імператор нібито тікав у бік Німану від переслідування російських військ, містить формулювання "за музейною легендою".

Схожа історія і з побутовими предметами, які гіпотетично належали Наполеону - наприклад, двома бритвами у футлярі.

Орієнтовно спектр подій, які охоплюються музейною експозицією, укладається у 15 років - від першого мирного договору між Російською імперією і Францією, підписаного в 1801 році, до вступу союзних сил в Париж і остаточного заслання імператора на острів Святої Єлени.

Експонатів більш пізнього часу зустрічається чимало (згадати хоча б полотна Василя Верещагіна зі знаменитого живописного циклу "1812 рік. Наполеон в Росії"), але вони так чи інакше повертають глядача саме в заявлену епоху.

Цифри витрат на створення музею не озвучуються, але все заплановане встигли здати у строк і за планом, тож інвестиції були чималі і безперебійні.

Як відомо, у квітні цього року у Львові презентували альманах, присвячений українцям-союзникам Наполеона в поході 1812 року.

У жовтні минулого року на Сумщині відкрили пам'ятник солдатам Охтирського гусарського полку, який відзначився у війні з Наполеоном.

Влада Білорусі уникає використання прийнятого в Росії терміну "Вітчизняна війна 1812 року". В результаті ревізії шкільних та вузівських програм в Білорусії Наполеонівська військова кампанія в Російській імперії визначається як "війна 1812 року".

Про українського героя війни 1812 року Івана Паскевича читайте в розділі "Тексти"

Вибір Віктора Кравченка. Людина, яка домоглася суду над СРСР

Ілько Борщак. На вістрі радянської спецпропаганди у Франції

Ілько Борщак був потрібен більшовицькому режимові лише тоді, коли він чітко вписувався в схему діяльності радянської спецпропаганди за кордоном. Коли ж чекісти зрозуміли, що він грає подвійну роль, його спробували скомпрометувати в емігрантських колах саме як більшовицького агента. Жодні минулі заслуги перед радянською владою до уваги не бралися. Так чинили з усіма. Ставилися як до відпрацьованого матеріалу, з яким можна робити будь-що.

Рена Марутян: "Метою геноцидальних практик росії є стирання української національної ідентичності"

Інтерв’ю з доктором наук з державного управління, професоркою кафедри глобальної та національної безпеки КНУ ім. Т. Г. Шевченка Реною Марутян у Музеї "Голоси Мирних" Фонду Ріната Ахметова.

"Пєрацький. Кар'єрна драбина". Уривок з книги про вбивство міністра Пєрацького

Вбивство міністра внутрішніх справ Броніслава Пєрацького стало одним із найгучніших замахів міжвоєнної Польщі. А для українських націоналістів — символом чи не найбільшої потуги, що її сягнула революційна організація в 1930-х роках. Міністр Пєрацький був одним із творців польської незалежності, а його життєпис подібний до біографій українських ровесників. Усе змінилося після листопада 1918-го: Пєрацький розбудовував польську державу, а його українські однолітки — підпілля, що боролося з Польщею та мріяло про власну державність. Пєрацький став одним із найвпливовіших польських посадовців і загинув на піку кар'єри від рук українця — представника молодого покоління, що було значно радикальніше за своїх попередників.