Держава взяла під охорону радянську могилу, яку хотіли знести депутати

Братську могилу радянських воїнів на площі Ринок у місті Турці на Львівщині визнано пам'яткою місцевого значення і внесено до Державного реєстру нерухомих пам’яток України.

Таке рішення було прийнято на засіданні експертної комісії з розгляду питань занесення об’єктів культурної спадщини до Державного реєстру нерухомих пам’яток України, яке відбулось у Києві.

Про це ZAXID.NET повідомили у прес-службі Міністерства культури України.

Загалом на розгляд експертної комісії було винесено 267 об’єктів культурної спадщини, розташованих у Запорізькій, Луганській, Львівській областях, у Автономній республіці Крим та у м. Києві.

У підсумку 196 об’єктів було визнано пам’ятками місцевого значення.

Як відомо, у квітні 2012 року депутати на сесії Турківської міськради прийняли рішення "з метою упорядкування центральної площі міста" перенести пам'ятник червоноармійцям разом із братською могилою з центру містечка.

У рішенні також зазначалося, що товариство пошуку жертв війни "Пам'ять" має провести дослідження можливого місця поховання воїнів Радянської армії та в разі виявлення останків провести їхню ексгумацію і перепоховати на міському кладовищі.

Згодом прокуратура Львівської області опротестувала рішення Турківської міської ради щодо перенесення пам’ятного знаку.

Нагадаємо, восени 2011 року в центрі Варшави з метою перенесення було демонтовано пам'ятник воїнам-червоноармійцям.

Вибір Віктора Кравченка. Людина, яка домоглася суду над СРСР

Ілько Борщак. На вістрі радянської спецпропаганди у Франції

Ілько Борщак був потрібен більшовицькому режимові лише тоді, коли він чітко вписувався в схему діяльності радянської спецпропаганди за кордоном. Коли ж чекісти зрозуміли, що він грає подвійну роль, його спробували скомпрометувати в емігрантських колах саме як більшовицького агента. Жодні минулі заслуги перед радянською владою до уваги не бралися. Так чинили з усіма. Ставилися як до відпрацьованого матеріалу, з яким можна робити будь-що.

Рена Марутян: "Метою геноцидальних практик росії є стирання української національної ідентичності"

Інтерв’ю з доктором наук з державного управління, професоркою кафедри глобальної та національної безпеки КНУ ім. Т. Г. Шевченка Реною Марутян у Музеї "Голоси Мирних" Фонду Ріната Ахметова.

"Пєрацький. Кар'єрна драбина". Уривок з книги про вбивство міністра Пєрацького

Вбивство міністра внутрішніх справ Броніслава Пєрацького стало одним із найгучніших замахів міжвоєнної Польщі. А для українських націоналістів — символом чи не найбільшої потуги, що її сягнула революційна організація в 1930-х роках. Міністр Пєрацький був одним із творців польської незалежності, а його життєпис подібний до біографій українських ровесників. Усе змінилося після листопада 1918-го: Пєрацький розбудовував польську державу, а його українські однолітки — підпілля, що боролося з Польщею та мріяло про власну державність. Пєрацький став одним із найвпливовіших польських посадовців і загинув на піку кар'єри від рук українця — представника молодого покоління, що було значно радикальніше за своїх попередників.