Будівля Національного художнього музею - під загрозою?

Колектив Національного художнього музею України боїться, що споруда закладу буде пошкоджена внаслідок будівництва по сусідству 10-поверхівки. Висотку збудують на місці історичного будиночку, де в часи СРСР був центр рухівського самвидаву.

Про це з посиланням на колектив музею повідомив голова комісії Київради з питань культури та туризму Олександр Бригинець.

За словами депутата, музейники звернулися з проханням запобігти будівництву, яке планується на місці історичного двоповерхового будиночка за адресою пров. Музейний, 8A - там хочуть побудувати 10-поверхову адміністративну споруду з підземним двоповерховим паркінгом.

Будівництво музею свого часу відбувалося на болотистій ділянці, де архітектору В. Городецькому довелося зводити штучний мурований насип, а стіни музею підпирати контрфорсами.

Крім того, охоронна зона музею складає 30 метрів. Майбутню споруду відділяє від музею всього 10 м.

 Фрагмент поштівки початку XX сторіччя. Музей щойно побудовано. Будинки за нинішньою адресою пров. Музейний, 8 - праворуч. Фото: ЖЖ Михайла Кальницького

Через це зазначене будівництво унеможливить доступ до лекційної зали музею, вхід і вікна якої виходять безпосередньо на будівельний майданчик. А також призведе до транспортного колапсу на Музейному провулку, де й так постійно виникають затори, а тротуари зайняті парковками.

 Музей позначений номером 6. Жовтим позначено місце планованого будівництва

"Я попереджав про небезпеку знесення історичного двоповерхового будиночка, на що влада не відреагувала, - заявив Бригинець. - Як виявилося, забудовнику, напевно, дозволяють діяти далі в розрахунку на те, що скоро впаде і Музей, землю під яким можна буде забудувати ще однією висоткою".

Старовинна будівля на Музейному, 8А була облицьована сучасною плиткою

Фасадна будівля у Музейному провулку, 8-а (колишній житловий будинок 1819 р. побудови) 1994 року була визнана щойно виявленим об’єктом культурної спадщини.

15 квітня 2008 р. наказом Міністерства культури і туризму України її визнали такою, що не підлягає занесенню до Державного реєстру нерухомих пам’яток України. В 2009 році КМДА прийняла розпорядження, яким було вирішено розібрати історичний будинок.

В 1990-1991 роках в цій будівлі містився інформаційний центр Руху (Рухінформцентр) - центр тодішньої опозиційної преси і самвидаву. Тут діяло також Товариство української мови ім. Тараса Шевченка "Просвіта".

Передвістя Голодомору. Рік 1929-й

В архівних фондах розвідки знайдено документ ГПУ УСРР, датований 1929 роком, під назвою «Про чергові завдання в роботі з активною українською контрреволюцією» і з поміткою зверху – «Зберігати нарівні з шифром». У ньому ще за три роки до початку масштабного голоду в Україні простежується, як сталінські спецслужби фіксували «невидимий сплеск антирадянської активності на селі», відродження повстанських комітетів, проникнення із-за кордону розвідників УНР в усі регіони для підбурювання селян до спротиву.

Нестор-літописець Голодомору

"Дуплинат Герасим зарезал своего собаку и съел". "Пасха, раньше было веселились люди качели гармони игры все возможные а сегодня везде уныние и голод". "17/IV-33 На сегодняшний день хоронить 11 душ умерших из голода". "12/V умерла Черная Параска актевистка кандидат партии, как людей продавали за невыполнение хлебо-заготовки, так она вечером на радощах в школе танцювала, а теперь издохла из голоду как собака".

"Нас не подолати!". Полтавський вимір Помаранчевих подій: до 20-ої річниці Другого Майдану

Цьогоріч відзначаємо 20-річчя Другого Майдану або "Помаранчевої революції". Це акції за збереження незалежності і проти масових фальсифікацій президентських виборів 2004 року на користь путінського ставленика Януковича. Під помаранчевими стягами гуртувалися ті, хто не хотів сповзання України у болото "совка" і російських впливів. Помаранчеві протести стартували 21 листопада 2004 року і тривали до 28 грудня 2004 року. За даними соціологів, понад 6,6 млн громадян взяли участь у Помаранчевій революції.

Що сказав Мотика? – відповідь професора Богдана Гудя на тему Волинської трагедії

26 жовтня в етері Українського радіо прозвучало інтерв'ю журналістки Світлани Мялик з відомим польським істориком, головним фахівцем із проблем Волині'43 професором Ґжеґожем Мотикою. Позаяк один із фрагментів цієї майже годинної розмови стосується моєї скромної особи, що гірше – містить низку інсинуацій і неправдивої інформації, прокоментую його для, насамперед, українських слухачів/читачів.