Національний музей медицини не має прав на землю під будинком

Національний музей медицини, що знаходиться за адресою: Б. Хмельницького, 37 у м. Києві протягом 5 років не може домогтися реєстрації свого права на користування землею, на якій знаходиться будівля музею.

Відповідне питання надійшло на розгляд комісії Київради з питань культури та туризму, очолювану депутатом Київради від БЮТ Олександром Бригинцем.

"У 2007 році на підставі рішення Господарського суду та наказу Міністерства охорони здоров’я України будівля Музею медицини мала бути передана з балансу Національного університету ім. Богомольця на баланс Національного музею медицини України, - зазначив депутат. - Але при відповідній передачі будівлі на баланс Музею не була передана земельна ділянка. Університет, в свою чергу, досі не надає нотаріально завірену згоду про припинення права користування відповідною земельною ділянкою".

Депутат наголосив, що невирішеність приналежності земельної ділянки Національному музею медицини України ставить під загрозу існування будівлі Анатомічного театру, що споруджена у 1853 році за проектом відомого київського архітектора О. В. Беретті.

Вибір Віктора Кравченка. Людина, яка домоглася суду над СРСР

Ілько Борщак. На вістрі радянської спецпропаганди у Франції

Ілько Борщак був потрібен більшовицькому режимові лише тоді, коли він чітко вписувався в схему діяльності радянської спецпропаганди за кордоном. Коли ж чекісти зрозуміли, що він грає подвійну роль, його спробували скомпрометувати в емігрантських колах саме як більшовицького агента. Жодні минулі заслуги перед радянською владою до уваги не бралися. Так чинили з усіма. Ставилися як до відпрацьованого матеріалу, з яким можна робити будь-що.

Рена Марутян: "Метою геноцидальних практик росії є стирання української національної ідентичності"

Інтерв’ю з доктором наук з державного управління, професоркою кафедри глобальної та національної безпеки КНУ ім. Т. Г. Шевченка Реною Марутян у Музеї "Голоси Мирних" Фонду Ріната Ахметова.

"Пєрацький. Кар'єрна драбина". Уривок з книги про вбивство міністра Пєрацького

Вбивство міністра внутрішніх справ Броніслава Пєрацького стало одним із найгучніших замахів міжвоєнної Польщі. А для українських націоналістів — символом чи не найбільшої потуги, що її сягнула революційна організація в 1930-х роках. Міністр Пєрацький був одним із творців польської незалежності, а його життєпис подібний до біографій українських ровесників. Усе змінилося після листопада 1918-го: Пєрацький розбудовував польську державу, а його українські однолітки — підпілля, що боролося з Польщею та мріяло про власну державність. Пєрацький став одним із найвпливовіших польських посадовців і загинув на піку кар'єри від рук українця — представника молодого покоління, що було значно радикальніше за своїх попередників.