В музеї народної архітектури у Львові згоріла гуцульська хата

18 червня близько 21-ої години у Львові в музеї народної архітектури та побуту "Шевченківський гай" повністю згоріла пам’ятка архітектури ХІХ століття.

Про це повідомляє "Радіо Свобода".

Будівля, яка згоріла - хата-гражда, яка була привезена з селища Верховина, що на Івано-Франківщині. Це неелектрифікована споруда площею 225 квадратних метрів.

Жертв і постраждалих внаслідок пожежі немає. Головне управління Держтехгенбезпеки у Львівській області з’ясовує причини пожежі.

За попередньою інформацією, це може бути зумисний підпал або ж людська необережність.

Дерев’яна будівля належить до пам’яток архітектури місцевого значення.

Музей під відкритим небом у Львові займає площу на 50 гектарах землі у мальовничому куточку міста. Тут зберігається 124 дерев’яних церков і хат XVIII-XX століть.

Про інші випадки знищення історичних споруд вогнем читайте на ІП в темі "Пожежі"

Вибір Віктора Кравченка. Людина, яка домоглася суду над СРСР

Ілько Борщак. На вістрі радянської спецпропаганди у Франції

Ілько Борщак був потрібен більшовицькому режимові лише тоді, коли він чітко вписувався в схему діяльності радянської спецпропаганди за кордоном. Коли ж чекісти зрозуміли, що він грає подвійну роль, його спробували скомпрометувати в емігрантських колах саме як більшовицького агента. Жодні минулі заслуги перед радянською владою до уваги не бралися. Так чинили з усіма. Ставилися як до відпрацьованого матеріалу, з яким можна робити будь-що.

Рена Марутян: "Метою геноцидальних практик росії є стирання української національної ідентичності"

Інтерв’ю з доктором наук з державного управління, професоркою кафедри глобальної та національної безпеки КНУ ім. Т. Г. Шевченка Реною Марутян у Музеї "Голоси Мирних" Фонду Ріната Ахметова.

"Пєрацький. Кар'єрна драбина". Уривок з книги про вбивство міністра Пєрацького

Вбивство міністра внутрішніх справ Броніслава Пєрацького стало одним із найгучніших замахів міжвоєнної Польщі. А для українських націоналістів — символом чи не найбільшої потуги, що її сягнула революційна організація в 1930-х роках. Міністр Пєрацький був одним із творців польської незалежності, а його життєпис подібний до біографій українських ровесників. Усе змінилося після листопада 1918-го: Пєрацький розбудовував польську державу, а його українські однолітки — підпілля, що боролося з Польщею та мріяло про власну державність. Пєрацький став одним із найвпливовіших польських посадовців і загинув на піку кар'єри від рук українця — представника молодого покоління, що було значно радикальніше за своїх попередників.