У Києві відкрили меморіальну дошку Липинському. ФОТО

На Жовтому корпусі КНУ імені Шевченка відкрито меморіальну таблицю з барельєфним зображення В’ячеслава Липинського.

Дошку на фасаді колишньої Київської класичної гімназії №1 (нині в Жовтому корпусі розташовано Інститут філології Національного університету імені Тараса Шевченка) було відкрито з ініціативи видавництва "Темпора" та київських учених Тетяни Осташко й Юрія Терещенка, за підтримки ректорату КНУ.

Автор барельєфу - Марко Галенко.

На таблиці є напис: "У першій  Київській гімназії в 1900-1902 роках навчався В’ячеслав Казимирович Липинський (1882-1931) - видатний український громадсько-політичний діяч, вчений і дипломат. Один з чільних дипломатів молодої Української Держави періоду Гетьманату та Директорії".

 Фото: Мирослав Левицький

У відкритті меморіальної таблиці взяв участь член Політради НРУ, знавець і популяризатор творчості Липинського, громадський діяч Богдан Горинь.

В'ячеслав Липинський - український політик часів Гетьманату, теоретик українського консерватизму. Йому належить визначення патріотизму, з яким солідаризується редакція "Історичної Правди": 

"Націоналізм буває двоякий: державотворчий і державоруйнівний — такий, що сприяє державному життю нації, і такий, що це життя роз’їдає. Прикладом першого може бути націоналізм англійський; другого — націоналізм польський, український.

Перший є націоналізм територіальний, другий — націоналізм екстериторіальний і віросповідний. Перший називається патріотизмом, другий — шовінізмом.

Коли Ви хочете, щоб була Українська Держава — Ви мусите бути патріотами, а не шовіністами. Що це значить? Це значить, перш за все, що Ваш націоналізм мусить спиратися на любов до своїх земляків, а не ненависть до них, за те, що вони не українські націоналісти".

Більше про Липинського читайте в розділі "Колонки"

Платоніда Хоткевич. «Щоб нічого не надрукувала про чоловіка»

В архівних фондах Служби зовнішньої розвідки України знайдено тоненьку справу на Платоніду Хоткевич – дружину визначного українського діяча Гната Хоткевича, який був репресований сталінським режимом і розстріляний 8 жовтня 1938 року за "участь у контрреволюційній діяльності і шпигунство на користь Німеччини". Дружину ж органи СМЕРШ вистежили після Другої світової війни у Празі і заарештували, "щоб нічого не надрукувала про чоловіка".

"Моя війна". Уривок із книги Валерія Залужного

"Моя війна" — це особиста розповідь генерала Валерія Залужного про шлях від хлопчака до Головнокомандувача Збройних Сил України, а водночас це історія країни, яка прямує до війни: спершу примарної, у можливість якої ніхто не вірив, а згодом великої, ґлобальної, повномасштабної.

Волинь’43: Що замовчує польська історіографія?

Документи польської конспірації, зокрема Делегатури уряду на Край і командування Армії Крайової, свідчать про те, що ситуація на цих теренах у роки Другої світової війни була дуже неоднозначною, а інспіраторами процесу "очищення" Волині від її польського населення виступали не лише українські націоналісти різних відламів, але й совєти, німці та кримінальні елементи.

Клим Семенюк мав з Василем Стусом одного слідчого та Медведчука за адвоката, але не були особисто знайомі

Ми боремось за нашу незалежність сьогодні, оскільки попередні покоління боролися за неї та зрештою її здобули. Із загальної кількості репресованих українців багато абсолютно невинних людей, які навіть і не думали про вільну Україну. Про ту, яку думав Клим Семенюк. Саме завдяки йому і таким, як він, ми маємо за що боротися зараз.