На Личакові поховали Возницького

Сьогодні на полі почесних поховань (№67) Личаківського цвинтаря Львова поховали Героя України Бориса Возницького.

Про це повідомляє УНІАН.

В останню путь Героя України Бориса Возницького проводжало більш як півтори тисячі людей. Телеграми зі співчуттями надіслали громадські організації, музейники різних країн світу.

Зачитали елеграму із співчуттями від президента Януковича.

"Не забуваймо, що цьому великому українському культурному діячеві довелося працювати у нелегкі часи радянського тоталітаризму, - зазначив міський голова міста Винники Сергій Уваров. - Кожен глечик, кожен повалений більшовиками скульптурний елемент християнських церков доводилося потайки вивозити з руїн, знаходити транспорт, місце для зберігання, реставрувати й архівувати”.

Уваров виступив з ініціативою назвати іменем Возницького вулицю. На думку ІП, Возницький заслуговує на таку вулицю і у Львові, і в Києві.

Легендарний музейник, голова Львівської галереї мистецтв Борис Возницький загинув 23 травня. у віці 86 років.

Більше про Бориса Возницького читайте в розділі "Тексти"

Платоніда Хоткевич. «Щоб нічого не надрукувала про чоловіка»

В архівних фондах Служби зовнішньої розвідки України знайдено тоненьку справу на Платоніду Хоткевич – дружину визначного українського діяча Гната Хоткевича, який був репресований сталінським режимом і розстріляний 8 жовтня 1938 року за "участь у контрреволюційній діяльності і шпигунство на користь Німеччини". Дружину ж органи СМЕРШ вистежили після Другої світової війни у Празі і заарештували, "щоб нічого не надрукувала про чоловіка".

"Моя війна". Уривок із книги Валерія Залужного

"Моя війна" — це особиста розповідь генерала Валерія Залужного про шлях від хлопчака до Головнокомандувача Збройних Сил України, а водночас це історія країни, яка прямує до війни: спершу примарної, у можливість якої ніхто не вірив, а згодом великої, ґлобальної, повномасштабної.

Волинь’43: Що замовчує польська історіографія?

Документи польської конспірації, зокрема Делегатури уряду на Край і командування Армії Крайової, свідчать про те, що ситуація на цих теренах у роки Другої світової війни була дуже неоднозначною, а інспіраторами процесу "очищення" Волині від її польського населення виступали не лише українські націоналісти різних відламів, але й совєти, німці та кримінальні елементи.

Клим Семенюк мав з Василем Стусом одного слідчого та Медведчука за адвоката, але не були особисто знайомі

Ми боремось за нашу незалежність сьогодні, оскільки попередні покоління боролися за неї та зрештою її здобули. Із загальної кількості репресованих українців багато абсолютно невинних людей, які навіть і не думали про вільну Україну. Про ту, яку думав Клим Семенюк. Саме завдяки йому і таким, як він, ми маємо за що боротися зараз.