У Києві до Дня Героїв кластимуть квіти до меморіальних дошок

Благодійна ініціатива “Героїка” запрошує у День Героїв вшанувати відомих громадсько-політичних діячів та учасників визвольного руху, поклавши квіти до меморіальних дошок у центрі столиці.

Повідомляється, що всі охочі дізнаються невідомі сторінки біографій українців, які у різні роки брали участь у культурному та патріотичному житті міста Києва.

Час і місце: 23 травня, 18:30, біля театру ім. Лесі Українки (вихід з метро "Театральна").

Метою заходу є донести до киян та гостей столиці, що Київ має досить багато місць, пов’язаних з історією Української Народної Республіки (1917-20 рр) та визвольного руху під час Другої світової війни.  

У День Героїв кияни пішою ходою рушать до пам’ятних знаків:

-                   Олександрові Шульгину, члену Центральної Ради, першому міністру МЗС в УНР;

-                   Аллі Горській, художниці, відомій діячці правозахисного руху 60-х років;

-                   Олегу Ольжичу, поету, археологу, члену ОУН;

-                   Олені Телізі, поетесі, члену ОУН;

-                   Євгенові Коновальцю та Андрію Мельнику, полковникам Армії УНР, засновникам УВО та ОУН;

-                   Дмитру Мирону - Орлику, ідеологу ОУН, голові Проводу ОУН на східних землях;

-                   Симону Петлюрі, Головному отаману Армії УНР, Голові Директорії УНР;

-                   Павлові Чубинському, етнологу, поету, автору слів державного гімну.

 

Свято Героїв 23 травня започатковане у 1941 році Організацією Українських Націоналістів. Оунівці наголошували, що у травні загинули засновник і провідник ОУН Євген Коновалець, ідеолог державної самостійності України Микола Міхновський, керівник української національно-визвольної боротьби 1917-1921 роках Симон Петлюра.

 

Вибір Віктора Кравченка. Людина, яка домоглася суду над СРСР

Ілько Борщак. На вістрі радянської спецпропаганди у Франції

Ілько Борщак був потрібен більшовицькому режимові лише тоді, коли він чітко вписувався в схему діяльності радянської спецпропаганди за кордоном. Коли ж чекісти зрозуміли, що він грає подвійну роль, його спробували скомпрометувати в емігрантських колах саме як більшовицького агента. Жодні минулі заслуги перед радянською владою до уваги не бралися. Так чинили з усіма. Ставилися як до відпрацьованого матеріалу, з яким можна робити будь-що.

Рена Марутян: "Метою геноцидальних практик росії є стирання української національної ідентичності"

Інтерв’ю з доктором наук з державного управління, професоркою кафедри глобальної та національної безпеки КНУ ім. Т. Г. Шевченка Реною Марутян у Музеї "Голоси Мирних" Фонду Ріната Ахметова.

"Пєрацький. Кар'єрна драбина". Уривок з книги про вбивство міністра Пєрацького

Вбивство міністра внутрішніх справ Броніслава Пєрацького стало одним із найгучніших замахів міжвоєнної Польщі. А для українських націоналістів — символом чи не найбільшої потуги, що її сягнула революційна організація в 1930-х роках. Міністр Пєрацький був одним із творців польської незалежності, а його життєпис подібний до біографій українських ровесників. Усе змінилося після листопада 1918-го: Пєрацький розбудовував польську державу, а його українські однолітки — підпілля, що боролося з Польщею та мріяло про власну державність. Пєрацький став одним із найвпливовіших польських посадовців і загинув на піку кар'єри від рук українця — представника молодого покоління, що було значно радикальніше за своїх попередників.