Радянські солдати ґвалтували навіть громадянок СРСР - британські вчені

Британський військовий історик Ентоні Бівор стверджує, що "оргія зґвалтувань у Червоній Армії в дні агонії нацистської Німеччини" мала куди більш широкі масштаби, ніж вважалося раніше.

Про це повідомляє The Telegraph.

За твердженням історика, радянські війська згвалтували велика кількість радянських і польських жінок, які були в'язнями концентраційних таборів, а також мільйони німкень.

"Розмах недисциплінованості і розбещеності Червоної Армії" виявився, коли автор, відомий своїм бестселером "Сталінград", вивчав радянські архіви для написання своєї книги "Берлін".

За словами Бівора, він був "глибоко приголомшений" відкриттям, що російські і польські жінки та дівчата, які звільнялися з концентраційних таборів, також піддавалися насильству. "Це повністю підірвало моє уявлення, що солдати використовували зґвалтування як форму помсти німцям", - сказав він.

Репутація Бівора як історика гарантує, що його затвердження будуть сприйняті серйозно. Книга" Сталінград"була оцінена дуже високо і заслужила престижну премію Самуеля Джонсона, премію Вульфсона з історії та премію Хауторндена.

Однак його розповідь про облогу Берліна обіцяє бути більш спірною: "В багатьох аспектах доля жінок і дівчат у Берліні куди гірше, ніж доля солдат, котрі голодували і страждали в Сталінграді".

Операція "Барбаросса", нацистське вторгнення в СРСР у 1941 році, стала початком найбільш геноцидного конфлікту в історії, пише британське видання. Німці не виявляли милосердя і не могли чекати його у відповідь.

За словами Бівора, Сталін і його командири виправдовували і навіть заохочували зґвалтування, причому не тільки щодо німецької нації, але також і їхніх союзників - Угорщини, Румунії та Хорватії.

Коли югославський комуніст Мілован Джилас заявив протест Сталіну, той нібито обурився: "Як так, ви не можете зрозуміти солдата, який прокрокував тисячі кілометрів через кров, вогонь і смерть і хоче розважитися з жінкою або взяти собі якусь дрібничку?"

Зґвалтування почалися відразу ж, щойно в 1944 році Червона Армія увійшла в Східну Пруссію та Сілезію, пише історик. У багатьох містах і селищах була зґвалтована кожна жінка у віці від 10 до 80 років.

Олександр Солженіцин, лауреат Нобелівської премії, в той час молодий офіцер, так згадував про це у своїй написаній білим віршем поемі "Прусські ночі": "Маленька дочка на матраці / Мертва. Як багато їх перебувало на ньому / Взвод, а, може, й рота?"

Про масштаби зґвалтувань можна судити по тому факту, що щорічно в період 1945-1948 років приблизно два мільйони жінок робили нелегальні аборти.

Підкреслений Бівором факт, що радянські війська ґвалтували не тільки німкень, але також і жертв нацизму, нещодавно звільнених з концентраційних таборів, змушує припускати, що сексуальне насильство було нерідко нерозбірливим.

Нагадаємо, у 2002 році Бівор написав книгу, в якій стверджує, що загалом Червона Армія зґвалтувала 2 млн німкень.

Читайте також:

Зґвалтована радянськими солдатами німкеня видала книгу спогадів

"Порти ихних баб!" Спогади солдата Червоної Армії

Вибір Віктора Кравченка. Людина, яка домоглася суду над СРСР

Ілько Борщак. На вістрі радянської спецпропаганди у Франції

Ілько Борщак був потрібен більшовицькому режимові лише тоді, коли він чітко вписувався в схему діяльності радянської спецпропаганди за кордоном. Коли ж чекісти зрозуміли, що він грає подвійну роль, його спробували скомпрометувати в емігрантських колах саме як більшовицького агента. Жодні минулі заслуги перед радянською владою до уваги не бралися. Так чинили з усіма. Ставилися як до відпрацьованого матеріалу, з яким можна робити будь-що.

Рена Марутян: "Метою геноцидальних практик росії є стирання української національної ідентичності"

Інтерв’ю з доктором наук з державного управління, професоркою кафедри глобальної та національної безпеки КНУ ім. Т. Г. Шевченка Реною Марутян у Музеї "Голоси Мирних" Фонду Ріната Ахметова.

"Пєрацький. Кар'єрна драбина". Уривок з книги про вбивство міністра Пєрацького

Вбивство міністра внутрішніх справ Броніслава Пєрацького стало одним із найгучніших замахів міжвоєнної Польщі. А для українських націоналістів — символом чи не найбільшої потуги, що її сягнула революційна організація в 1930-х роках. Міністр Пєрацький був одним із творців польської незалежності, а його життєпис подібний до біографій українських ровесників. Усе змінилося після листопада 1918-го: Пєрацький розбудовував польську державу, а його українські однолітки — підпілля, що боролося з Польщею та мріяло про власну державність. Пєрацький став одним із найвпливовіших польських посадовців і загинув на піку кар'єри від рук українця — представника молодого покоління, що було значно радикальніше за своїх попередників.