Знесеного з Луб'янки Дзержинського реставрують. ФОТО

Скульптура Фелікса Дзержинського, яка колись стояла навпроти будівлі КГБ СРСР, потрапила у список пам'яток монументальної скульптури, проекти реставрації яких розроблять в 2012 році.

Про це повідомляє "Інтерфакс" із посиланням на джерело в мерії Москви.

11-тонна скульптура Дзержинського роботи відомого радянського скульптора Євгена Вучетича була встановлена ​​на однойменній площі в Москві (нині Луб'янка) в 1958 році.

У серпні 1991 р. пам'ятник був демонтований і відвезений в парк мистецтв "Музеон" на Кримському валу, який розташований поруч з Центральним будинком художника.

 Дзержинський навпроти КГБ СРСР. Зараз у цьому приміщенні - ФСБ Росії

Крім скульптури Ф.Дзержинського, в 2012 році будуть розроблені проекти реставрації ще семи об'єктів культурної спадщини, серед який пам'ятник "Перші комсомольці" на Університетському проспекті (скульптор Юрій Нерода, 1972 р.) і архітектурний ансамбль "Тріумф перемоги" на Ленінградському шляхопроводі (скульптор Микола Томський, архітектор Дмитро Чечулін, 1943 р.).

Радянські громадяни повалили скульптуру ненависного їм тоді покровителя спецслужб

Замовник робіт з проектування - ЦКУ "Мосреставрація", обсяг бюджетних коштів, спрямованих на проект реставрації восьми об'єктів культурної спадщини - більше 3 млн рублів.

Вибір Віктора Кравченка. Людина, яка домоглася суду над СРСР

Ілько Борщак. На вістрі радянської спецпропаганди у Франції

Ілько Борщак був потрібен більшовицькому режимові лише тоді, коли він чітко вписувався в схему діяльності радянської спецпропаганди за кордоном. Коли ж чекісти зрозуміли, що він грає подвійну роль, його спробували скомпрометувати в емігрантських колах саме як більшовицького агента. Жодні минулі заслуги перед радянською владою до уваги не бралися. Так чинили з усіма. Ставилися як до відпрацьованого матеріалу, з яким можна робити будь-що.

Рена Марутян: "Метою геноцидальних практик росії є стирання української національної ідентичності"

Інтерв’ю з доктором наук з державного управління, професоркою кафедри глобальної та національної безпеки КНУ ім. Т. Г. Шевченка Реною Марутян у Музеї "Голоси Мирних" Фонду Ріната Ахметова.

"Пєрацький. Кар'єрна драбина". Уривок з книги про вбивство міністра Пєрацького

Вбивство міністра внутрішніх справ Броніслава Пєрацького стало одним із найгучніших замахів міжвоєнної Польщі. А для українських націоналістів — символом чи не найбільшої потуги, що її сягнула революційна організація в 1930-х роках. Міністр Пєрацький був одним із творців польської незалежності, а його життєпис подібний до біографій українських ровесників. Усе змінилося після листопада 1918-го: Пєрацький розбудовував польську державу, а його українські однолітки — підпілля, що боролося з Польщею та мріяло про власну державність. Пєрацький став одним із найвпливовіших польських посадовців і загинув на піку кар'єри від рук українця — представника молодого покоління, що було значно радикальніше за своїх попередників.