У Харкові презентують довідник по роботі з архівами КГБ

Як дізнатися, хто співпрацював із КГБ? Де знайти відомості про родичів, засуджених у часи СРСР? Як правильно написати запит?

Усіх зацікавлених отримати відповіді запрошують на презентацію довідника "Право на правду. Практичний порадник із доступу до архівів".

Час і місце: четвер, 19 квітня, 11:40. Харків, ХНУ імені Каразіна, головний корпус (пл.Свободи, 4), аудиторія 5-62.

Відкриття архівів в Україні стало унікальною можливістю для науковців усього світу подивитися на функціонування тоталітарного режиму зсередини, опираючись на його ж документи.

Історик Володимир В'ятрович, який розсекретив колишні архіви КГБ, розповість про таємниці, десятиліттями закриті грифами секретності, про невідомі факти з історії України.

“Особливістю будь-якого тоталітарного режиму є бажання його керівників контролювати всі сфери діяльності людини і суспільства в цілому, - зазначив дослідник. - Для цього потрібно мати максимум інформації про настрої населення, про зародження невдоволення, мати можливість локалізувати це невдоволення і знищити його носіїв. Ці завдання виконували функціонери органів безпеки режиму. Результатом їх діяльності стало безліч зібраних різноманітних свідоцтв, спостережень, компрометуючої інформації про осіб, які цікавили органи, інформації про діяльність тих чи інших організацій або неформальних об'єднань”.

За словами В'ятровича, вся ця інформація протягом багатьох років збиралася у спеціальних архівних сховищах, доступ куди був суворо обмежений”.

Присутні отримають безкоштовний примірник практичного порадника.

Захід відбудеться в рамках проекту Центру досліджень визвольного руху "Доступ до архівів як право на суспільну пам’ять" за підтримки Міжнародного фонду "Відродження". 

Контактна особа: o.frankivska@gmail.com

 

Вибір Віктора Кравченка. Людина, яка домоглася суду над СРСР

Ілько Борщак. На вістрі радянської спецпропаганди у Франції

Ілько Борщак був потрібен більшовицькому режимові лише тоді, коли він чітко вписувався в схему діяльності радянської спецпропаганди за кордоном. Коли ж чекісти зрозуміли, що він грає подвійну роль, його спробували скомпрометувати в емігрантських колах саме як більшовицького агента. Жодні минулі заслуги перед радянською владою до уваги не бралися. Так чинили з усіма. Ставилися як до відпрацьованого матеріалу, з яким можна робити будь-що.

Рена Марутян: "Метою геноцидальних практик росії є стирання української національної ідентичності"

Інтерв’ю з доктором наук з державного управління, професоркою кафедри глобальної та національної безпеки КНУ ім. Т. Г. Шевченка Реною Марутян у Музеї "Голоси Мирних" Фонду Ріната Ахметова.

"Пєрацький. Кар'єрна драбина". Уривок з книги про вбивство міністра Пєрацького

Вбивство міністра внутрішніх справ Броніслава Пєрацького стало одним із найгучніших замахів міжвоєнної Польщі. А для українських націоналістів — символом чи не найбільшої потуги, що її сягнула революційна організація в 1930-х роках. Міністр Пєрацький був одним із творців польської незалежності, а його життєпис подібний до біографій українських ровесників. Усе змінилося після листопада 1918-го: Пєрацький розбудовував польську державу, а його українські однолітки — підпілля, що боролося з Польщею та мріяло про власну державність. Пєрацький став одним із найвпливовіших польських посадовців і загинув на піку кар'єри від рук українця — представника молодого покоління, що було значно радикальніше за своїх попередників.