Помер африканський президент - Герой Радянського Союзу

Перший президент незалежного Алжиру Ахмед бен Белла помер на 97-му році життя, повідомляє "Інтерфакс".

Ахмед бен Белла зайняв пост президента в 1962 році після визнання незалежності Алжиру і був усунений в 1965 році під час військового перевороту.

 

Бен Белла народився в невеликому селі на заході Алжиру в суфійській мусульманській родині.

 

У 1936 році вступив добровольцем у французьку армію. Служив у портовому місті Марсель. У 1939-1940 роках грав на місці центрального півзахисника за відому футбольну команду "Олімпік". Йому пропонували стати професійним футболістом і залишитися в команді, але він відмовився.

У 1940 році бен Белла знову повернувся до армії, кавалер Військового хреста. За хоробрість у боях на території Італії, отримав підвищення по службі і був нагороджений медаллю.

Відмовився прийняти звання офіцера, дізнавшись про придушення французькими військами повстання алжирців у місті Сетіф.

У 1947 році бен Белла почав підпільну боротьбу за незалежність Алжиру, очолює Фронт національного звільнення. Був обраний віце-прем'єром тимчасового уряду Алжиру.

Бен Белла був послідовником арабського соціалізму. 30 квітня 1964 року Ахмеду бен Белла було присвоєно звання Героя Радянського Союзу.

 

Вибір Віктора Кравченка. Людина, яка домоглася суду над СРСР

Ілько Борщак. На вістрі радянської спецпропаганди у Франції

Ілько Борщак був потрібен більшовицькому режимові лише тоді, коли він чітко вписувався в схему діяльності радянської спецпропаганди за кордоном. Коли ж чекісти зрозуміли, що він грає подвійну роль, його спробували скомпрометувати в емігрантських колах саме як більшовицького агента. Жодні минулі заслуги перед радянською владою до уваги не бралися. Так чинили з усіма. Ставилися як до відпрацьованого матеріалу, з яким можна робити будь-що.

Рена Марутян: "Метою геноцидальних практик росії є стирання української національної ідентичності"

Інтерв’ю з доктором наук з державного управління, професоркою кафедри глобальної та національної безпеки КНУ ім. Т. Г. Шевченка Реною Марутян у Музеї "Голоси Мирних" Фонду Ріната Ахметова.

"Пєрацький. Кар'єрна драбина". Уривок з книги про вбивство міністра Пєрацького

Вбивство міністра внутрішніх справ Броніслава Пєрацького стало одним із найгучніших замахів міжвоєнної Польщі. А для українських націоналістів — символом чи не найбільшої потуги, що її сягнула революційна організація в 1930-х роках. Міністр Пєрацький був одним із творців польської незалежності, а його життєпис подібний до біографій українських ровесників. Усе змінилося після листопада 1918-го: Пєрацький розбудовував польську державу, а його українські однолітки — підпілля, що боролося з Польщею та мріяло про власну державність. Пєрацький став одним із найвпливовіших польських посадовців і загинув на піку кар'єри від рук українця — представника молодого покоління, що було значно радикальніше за своїх попередників.