Відкрився музей "Титаніка" у вигляді айсберга

Всередині 6-поверхової споруди розташовані 9 інтерактивних галерей, які різнобічно висвітлюють знаменитий корабель від його побудови у порті Белфаста до зіткнення з айсбергом в Атлантичному океані.

Новий музей знаходиться на місці корабельні фірми Harland and Wolff, де було збудовано знаменитий лайнер. Будівлю звели за 3 роки — за стільки ж був побудований сам Титанік — і відкрили до 100-річчя першого плавання судна у квітні 1912-го року.

 

В унікальному архітектурному дизайні музею поєднані форми кристалу води, айсберга, корпусу корабля і навіть зіркового логотипу компанії White Star Line, котрій належав "Титанік". Фасад будівлі покритий трьома тисячами алюмінієвих панелей геометричної форми які, заломлюючи промені світла, виглядають як хвилі на поверхні води.

Розпродаж артефактів, врятованих із "Титаніка" (ФОТО)

Окрім постійної експозиції, у будівлі прощею 14 тис. кв. м є ще простір для тимчасових виставок, конференц-зала на 1000 місць, навчальний центр, кафе та підземний паркінґ на 500 машин.

У листопаді минулого року National Georgraphic назвав музей "Титаніка" у Белфасті найбільш очікуваною атракцією для відвідувачів у 2012 році.

Джерело: Блог про архітектуру та людей

Вибір Віктора Кравченка. Людина, яка домоглася суду над СРСР

Ілько Борщак. На вістрі радянської спецпропаганди у Франції

Ілько Борщак був потрібен більшовицькому режимові лише тоді, коли він чітко вписувався в схему діяльності радянської спецпропаганди за кордоном. Коли ж чекісти зрозуміли, що він грає подвійну роль, його спробували скомпрометувати в емігрантських колах саме як більшовицького агента. Жодні минулі заслуги перед радянською владою до уваги не бралися. Так чинили з усіма. Ставилися як до відпрацьованого матеріалу, з яким можна робити будь-що.

Рена Марутян: "Метою геноцидальних практик росії є стирання української національної ідентичності"

Інтерв’ю з доктором наук з державного управління, професоркою кафедри глобальної та національної безпеки КНУ ім. Т. Г. Шевченка Реною Марутян у Музеї "Голоси Мирних" Фонду Ріната Ахметова.

"Пєрацький. Кар'єрна драбина". Уривок з книги про вбивство міністра Пєрацького

Вбивство міністра внутрішніх справ Броніслава Пєрацького стало одним із найгучніших замахів міжвоєнної Польщі. А для українських націоналістів — символом чи не найбільшої потуги, що її сягнула революційна організація в 1930-х роках. Міністр Пєрацький був одним із творців польської незалежності, а його життєпис подібний до біографій українських ровесників. Усе змінилося після листопада 1918-го: Пєрацький розбудовував польську державу, а його українські однолітки — підпілля, що боролося з Польщею та мріяло про власну державність. Пєрацький став одним із найвпливовіших польських посадовців і загинув на піку кар'єри від рук українця — представника молодого покоління, що було значно радикальніше за своїх попередників.