У Луганську видадуть збірку спогадів в'язнів нацистських таборів

В обласному центрі нині живуть п’ятеро колишніх в'язнів фашистських концтаборів і 95 осіб, які мають статус жертв нацистських переслідувань.http://www.istpravda.com.ua/ed/

Збірку спогадів в'язнів фашистських концтаборів, що живуть на Луганщині, має намір видати благодійний фонд "Світло серця", повідомляє Interfax-Украина.

"Науковець Катерина Симонова зібрала унікальний матеріал - спогади колишніх в'язнів концтаборів, які дожили до наших днів. Спочатку ми планували зробити фільм, але не всі колишні в'язні погодилися розповідати про пережите перед відеокамерою. Тому буде книжка", - розповіла голова фонду Ганна Низкодубова.

У мемуарах в'язня "Бухенвальду" Георгія Волошинова про останні дні цього табору смерті, зокрема, розповідається: "В'язнів "Бухенвальду" гнали пішки до Веймара. Тих, хто не міг йти і сідав або лягав край дороги, пристрілювали та складали на віз, який везли в’язні концтабору. У Веймарі всіх посадили в товарні вагони, багато - з відкритим верхом. 5 травня ешелон приїхав до міста Терезіна, наприкінці шляху живими залишилося лише 10% ув'язнених".

11 квітня в світі відзначається Міжнародний день звільнення в'язнів концтаборів.

 

 

Вибір Віктора Кравченка. Людина, яка домоглася суду над СРСР

Ілько Борщак. На вістрі радянської спецпропаганди у Франції

Ілько Борщак був потрібен більшовицькому режимові лише тоді, коли він чітко вписувався в схему діяльності радянської спецпропаганди за кордоном. Коли ж чекісти зрозуміли, що він грає подвійну роль, його спробували скомпрометувати в емігрантських колах саме як більшовицького агента. Жодні минулі заслуги перед радянською владою до уваги не бралися. Так чинили з усіма. Ставилися як до відпрацьованого матеріалу, з яким можна робити будь-що.

Рена Марутян: "Метою геноцидальних практик росії є стирання української національної ідентичності"

Інтерв’ю з доктором наук з державного управління, професоркою кафедри глобальної та національної безпеки КНУ ім. Т. Г. Шевченка Реною Марутян у Музеї "Голоси Мирних" Фонду Ріната Ахметова.

"Пєрацький. Кар'єрна драбина". Уривок з книги про вбивство міністра Пєрацького

Вбивство міністра внутрішніх справ Броніслава Пєрацького стало одним із найгучніших замахів міжвоєнної Польщі. А для українських націоналістів — символом чи не найбільшої потуги, що її сягнула революційна організація в 1930-х роках. Міністр Пєрацький був одним із творців польської незалежності, а його життєпис подібний до біографій українських ровесників. Усе змінилося після листопада 1918-го: Пєрацький розбудовував польську державу, а його українські однолітки — підпілля, що боролося з Польщею та мріяло про власну державність. Пєрацький став одним із найвпливовіших польських посадовців і загинув на піку кар'єри від рук українця — представника молодого покоління, що було значно радикальніше за своїх попередників.