У США оприлюднено свідчення колишніх рабів. ФОТО

У бібліотеці Конгресу США можна знайти фото і свідчення людей, які були рабами до ліквідації рабства в США. Вони дають прямий доступ до частини американської історії, якої вже нема у живій пам'яті.

Про це повідомляє Daily Mail.

Під час реалізації урядового проекту з запису усної історії було зібрано більше 2 тисяч свідчень про рабство в США із перших вуст і зроблено 500 фотознімків.

Архів складає свідчення з 17 штатів, зроблені у 1936-38 роках. Багатьом із колишніх рабів тоді було по 80-90 років, а деяким і за сто.

 

Одна з опитуваних, Сара Ґаджер, заявила, що їй уже 121. "Агов, зорі зара не сяють так яскраво, як се було раньше, - сказала вона історику, котрий здійснював запис. - Хтіла б я знати, чого так стало". Слова багатьох свідків були записані фонетично, що дозволяє здійнювати подальші дослідження їхньої мови, манер і характеру.

 

Cвідчення відкривають прямий доступ до частини американської історії, якої вже нема у живій пам'яті - хіба що в бібліотеці Конгресу.

"Нам ніколи не дозволяли вийти в місто, - свідчив 89-річний Джон Філдз. - Поки я не втік, я навіть не знав, що рабів, тютюн і віскі продавати не можна. Саме через наше невігластво Південь так довго нас тримав. Ми знали, що можна втекти, але що тоді. Покарання за цей злочин було дуже суворим".

Система рабовласництва в США існувала до 1865 року. В 1850-му Конгрес США прийняв закон, який дозволяв пошук і затримання рабів-утікачів навіть на тих територіях, де рабство було офіційно скасовано.

Станом на 1860 рік з 12-мільйонного населення 15 американських штатів, де зберігалося рабство, 4 мільйони були рабами (нащадками завезених у XVII-XIX сторіччях африканців). Використання їхньої праці було одним із основних рушіїв економіки Півдня, яка базувалася на аграрному виробництві.

Рабство було скасоване після завершення Громадянської війни і прийняття Тринадцятої поправки до конституції США в грудні 1865 року, яка проголошувала рабство антиконституційним і протизаконним.

Усна історія - науковий збір і опрацювання історичної інформації про осіб, родини, важливі події тощо за допомогою інтерв'ювання учасників або очевидців.

Платоніда Хоткевич. «Щоб нічого не надрукувала про чоловіка»

В архівних фондах Служби зовнішньої розвідки України знайдено тоненьку справу на Платоніду Хоткевич – дружину визначного українського діяча Гната Хоткевича, який був репресований сталінським режимом і розстріляний 8 жовтня 1938 року за "участь у контрреволюційній діяльності і шпигунство на користь Німеччини". Дружину ж органи СМЕРШ вистежили після Другої світової війни у Празі і заарештували, "щоб нічого не надрукувала про чоловіка".

"Моя війна". Уривок із книги Валерія Залужного

"Моя війна" — це особиста розповідь генерала Валерія Залужного про шлях від хлопчака до Головнокомандувача Збройних Сил України, а водночас це історія країни, яка прямує до війни: спершу примарної, у можливість якої ніхто не вірив, а згодом великої, ґлобальної, повномасштабної.

Волинь’43: Що замовчує польська історіографія?

Документи польської конспірації, зокрема Делегатури уряду на Край і командування Армії Крайової, свідчать про те, що ситуація на цих теренах у роки Другої світової війни була дуже неоднозначною, а інспіраторами процесу "очищення" Волині від її польського населення виступали не лише українські націоналісти різних відламів, але й совєти, німці та кримінальні елементи.

Клим Семенюк мав з Василем Стусом одного слідчого та Медведчука за адвоката, але не були особисто знайомі

Ми боремось за нашу незалежність сьогодні, оскільки попередні покоління боролися за неї та зрештою її здобули. Із загальної кількості репресованих українців багато абсолютно невинних людей, які навіть і не думали про вільну Україну. Про ту, яку думав Клим Семенюк. Саме завдяки йому і таким, як він, ми маємо за що боротися зараз.