ТОРІШНІ ПРОВОКАТОРИ ЗНОВУ ПОЇДУТЬ ІЗ ЧЕРВОНИМ ПРАПОРОМ

У Севастополі стартував автопробіг містами України, Росії та Білорусі. 9 травня він має привезти до Москви величезну копію "прапора Перемоги". Серед організаторів - "Русское единство" і Колесніченко. Торік подібний захід закінчився бійками і стріляниною.

Про це повідомляє ВВС.

Перед стартом автопробігу червоний прапор презентували на головній площі Севастополя біля меморіалу на честь захисників міста.

"Ми не просто їдемо трьома країнами. Наша мета показати, що, незважаючи на розпад СРСР, у людей залишилося бажання об'єднати наші народи, - сказав один з організаторів акції Дмитро Полонський. - Тема Великої Вітчизняної війни – це поки що єдина тема, яка всіх нас об'єднує".

Ініціатором автопробігу виступив Кримський політичний рух "Русcкое единство". За даними організаторів акції, проект підтримала Держдума Росії, Федеральна агенція "Росспівробітництво", партія "Русский блок" та союз ветеранів всіх війн "Бойове братерство".

На підтримку акції висловився і член фракції Партії Регіонів у ВР Вадим Колесніченко.

"Учасники автопробігу будуть розгортати великий Прапор перемоги, на якому ветерани, зустрічаючи учасників акції, будуть розписуватись, - , - сказав Колесніченко. - Прапор буде піднято у Москві. А для того, щоб не було тих неподобств, що рік тому мали місце у Львові, буде проведено велику активну роз'яснювальну роботу".

Як має виглядати Прапор перемоги. ФОТО

Протягом 35 діб учасники автопробігу мають подолати 16 тисяч кілометрів, відвідуючи серед інших населені пункти Чеченської республіки, Північної Осетії, Дагестану, Придністров’я, а також багатьох областей Росії та України.

Як відомо, у 2011 році інформаційна кампанія "за" і "проти" червоних прапорів призвела до масових сутичок між радикальними політичними силами 9 травня у Львові. Одними з організаторів цих сутичок був рух "Русское единство".

Нагадаємо, що у травні 2011 року президент Янукович підписав закон щодо порядку офіційного використання копій "прапору Перемоги".

При цьому норма, яка дозволяла громадянам використовувати червоні прапори на 9 травня, існувала ще в законі "Про вшанування пам'яті Великої вітчизняної війни", підписаному Леонідом Кучмою у 2000 році.

У червні 2011-го Конституційний суд визнав незаконним використання червоного прапора нарівні з державним стягом України.

Передвістя Голодомору. Рік 1929-й

В архівних фондах розвідки знайдено документ ГПУ УСРР, датований 1929 роком, під назвою «Про чергові завдання в роботі з активною українською контрреволюцією» і з поміткою зверху – «Зберігати нарівні з шифром». У ньому ще за три роки до початку масштабного голоду в Україні простежується, як сталінські спецслужби фіксували «невидимий сплеск антирадянської активності на селі», відродження повстанських комітетів, проникнення із-за кордону розвідників УНР в усі регіони для підбурювання селян до спротиву.

Нестор-літописець Голодомору

"Дуплинат Герасим зарезал своего собаку и съел". "Пасха, раньше было веселились люди качели гармони игры все возможные а сегодня везде уныние и голод". "17/IV-33 На сегодняшний день хоронить 11 душ умерших из голода". "12/V умерла Черная Параска актевистка кандидат партии, как людей продавали за невыполнение хлебо-заготовки, так она вечером на радощах в школе танцювала, а теперь издохла из голоду как собака".

"Нас не подолати!". Полтавський вимір Помаранчевих подій: до 20-ої річниці Другого Майдану

Цьогоріч відзначаємо 20-річчя Другого Майдану або "Помаранчевої революції". Це акції за збереження незалежності і проти масових фальсифікацій президентських виборів 2004 року на користь путінського ставленика Януковича. Під помаранчевими стягами гуртувалися ті, хто не хотів сповзання України у болото "совка" і російських впливів. Помаранчеві протести стартували 21 листопада 2004 року і тривали до 28 грудня 2004 року. За даними соціологів, понад 6,6 млн громадян взяли участь у Помаранчевій революції.

Що сказав Мотика? – відповідь професора Богдана Гудя на тему Волинської трагедії

26 жовтня в етері Українського радіо прозвучало інтерв'ю журналістки Світлани Мялик з відомим польським істориком, головним фахівцем із проблем Волині'43 професором Ґжеґожем Мотикою. Позаяк один із фрагментів цієї майже годинної розмови стосується моєї скромної особи, що гірше – містить низку інсинуацій і неправдивої інформації, прокоментую його для, насамперед, українських слухачів/читачів.