В Ужгороді відновлять військове кладовище Першої світової. ФОТО

В Ужгороді було підписано тристоронню угоду між владою міста, чеською стороною та українськими пошуковцями про здійснення масштабного проекту з повного відновлення первинного вигляду військового кладовища часів Першої Світової війни.

Про це повідомляє прес-служба Всеукраїнської громадської організації пошуковців "Союз "Народна пам'ять".

Ініціатором проекту виступила чеська сторона.

У Чеському військовому архіві у Празі було знайдено поіменні дані на кожного солдата та офіцера, похованого на Ужгородському військовому цвинтарі, а також його детальний план із зазначенням номеру кожної могили та ряду, в якому вона була розташована.

Реалізувати проект планується до 100-річчя від початку Першої Світової війни, яке відзначатиметься у 2014 році.

Нині кладовище перебуває у занедбаному стані. З 1003 обелісків збереглося лише дев’ять, із них декілька напівзруйновані.

Фото громадської організації пошуковців "Пошук-Захід"

Планується відновити та впорядкувати всі могили і встановити на них такі самі обеліски, які встановлювали тут при захороненні загиблих протягом 1914-1919 років. Їхній зовнішній вигляд буде відновлено за тими обелісками, які збереглися дотепер.

Окрім того, передбачається створити меморіал, на якому також будуть викарбувані імена усіх похованих на Ужгородському військовому цвинтарі.

У договорі, який було підписано 2 квітня 2012 року, визначено розподіл обов’язків між трьома сторонами, що братимуть участь у реалізації проекту.

Вигляд могили, яка збереглася

Як відзначив відповідальний секретар Державної міжвідомчої комісії у справах увічнення пам’яті жертв війни та політичних репресій при КМУ, голова правління ВГО "Союз "Народна Пам’ять" Ярослав Жилкін, відновлення військового кладовища в Ужгороді – один з перших заходів в рамках підготовки до 100-річчя від початку Першої світової війни.

Довідка:

На старому військовому кладовищі, розташованому в ужгородському мікрорайоні Шахти, протягом 1914-1919 років ховали військових, загиблих під час Першої Світової війни.

Всього на військовому кладовищі в Ужгороді поховано 1003 особи з 11 країн світу: українці, росіяни, італійці, угорці, австріяки, чехи, словаки.

У 1919 році, після закінчення Першої Світової війни, територія Закарпаття відійшла до Чехословаччини. Дані про Ужгородське військове кладовище були передані до Чеського військового архіву і зберігалися там до наших днів.

Платоніда Хоткевич. «Щоб нічого не надрукувала про чоловіка»

В архівних фондах Служби зовнішньої розвідки України знайдено тоненьку справу на Платоніду Хоткевич – дружину визначного українського діяча Гната Хоткевича, який був репресований сталінським режимом і розстріляний 8 жовтня 1938 року за "участь у контрреволюційній діяльності і шпигунство на користь Німеччини". Дружину ж органи СМЕРШ вистежили після Другої світової війни у Празі і заарештували, "щоб нічого не надрукувала про чоловіка".

"Моя війна". Уривок із книги Валерія Залужного

"Моя війна" — це особиста розповідь генерала Валерія Залужного про шлях від хлопчака до Головнокомандувача Збройних Сил України, а водночас це історія країни, яка прямує до війни: спершу примарної, у можливість якої ніхто не вірив, а згодом великої, ґлобальної, повномасштабної.

Волинь’43: Що замовчує польська історіографія?

Документи польської конспірації, зокрема Делегатури уряду на Край і командування Армії Крайової, свідчать про те, що ситуація на цих теренах у роки Другої світової війни була дуже неоднозначною, а інспіраторами процесу "очищення" Волині від її польського населення виступали не лише українські націоналісти різних відламів, але й совєти, німці та кримінальні елементи.

Клим Семенюк мав з Василем Стусом одного слідчого та Медведчука за адвоката, але не були особисто знайомі

Ми боремось за нашу незалежність сьогодні, оскільки попередні покоління боролися за неї та зрештою її здобули. Із загальної кількості репресованих українців багато абсолютно невинних людей, які навіть і не думали про вільну Україну. Про ту, яку думав Клим Семенюк. Саме завдяки йому і таким, як він, ми маємо за що боротися зараз.