До зникнення документів із Харківського держархіву причетні архівісти?

Документи з Державного архіву Харківської області, виставлені на інтернет-аукціоні, могли бути вкрадені тільки за допомогою співробітників цього архіву.

Про це повідомляє SQ.

Як розповів дослідник, директор Харківського музею міської садиби Андрій Парамонов, винести будь-який документ з архіву - завдання, практично нездійсненне для відвідувача.

"В читальному залі завжди багато людей, там встановлені камери відеоспостереження. За правилами, в залі обов'язково мають бути присутні співробітники архіву, та й видають документи під розпис", - зазначив Парамонов.

За словами дослідника, ще одним свідченням того, що співробітники архіву могли бути співучасниками крадіжки, є зникнення супутніх паперів: видалені листи використання цих документів і засвідчувальний лист, в якому зазначається, хто з працівників архіву видавав документи в читальний зал.

Парамонов зазначив, що цінні документи з харківського архіву продавалися на аукціонному сайті "Молоток" за дуже заниженими цінами:

"Наприклад, продавався креслення храму в слободі Луки трохи більше ніж за 60 доларів. Невеликі гроші, але фахівці розуміють, що в цьому місці бував Чехов, тож документ вартий інших грошей. Швидше за все, людина, яка виставляла ці документи на продаж, прагнула якнайшвидше "відбити" вкладені кошти. Не думаю, що він платив співробітнику архіву більше 50 гривень за документ".

За словами Парамонова, з лотів, виставлених на сайті "Молоток", випливає, що з харківського архіву пропало більше 300 різних документів.

"Це креслення, документація на храми і всілякі споруди в Харкові і Харківській губернії, а також бланки паспортів зразка 1870-1880-х років, паспортні книжки початку 20 століття, багато документів зі слідами прошивки, театральні афіші зі слідами реставрації, подорожні листи часів Олександра I", - розповів дослідник.

Нагадаємо, на сайті інтернет-аукціону "Молоток" користувач під ніком "happy_star17" запропонував для продажу проект будівництва дерев'яного храму в слободі Нижча Верхосулка (Зеленківка) Лебединського повіту (1906 р.), проект слободи Коноплянівка Старобільського повіту (1902 р.), проект розширення кам'яного храму в слободі Луки Сумського повіту (1906 р.), проект будівлі дзвіниці до дерев'яного храму в слободі Бобрик Лебединського повіту (1906 р.).

Вартість кожного документа - трохи більше 200 доларів.

Як розповів користувач архіву Микола Дуда, принаймні, один з виставлених документів точно належить Державному архіву Харківської області: це проект слободи Коноплянівка Старобільського повіту. За його словами, він знає реквізити цього документа - фонд 4, опис 139, одиниця збереження 699. Дуда також повідомив, що написав листа до харківського архів з проханням розібратися в ситуації.

Як відомо, міліція порушила кримінальну справу за фактом крадіжки документів у Державному архіві Харківської області.

Вибір Віктора Кравченка. Людина, яка домоглася суду над СРСР

Ілько Борщак. На вістрі радянської спецпропаганди у Франції

Ілько Борщак був потрібен більшовицькому режимові лише тоді, коли він чітко вписувався в схему діяльності радянської спецпропаганди за кордоном. Коли ж чекісти зрозуміли, що він грає подвійну роль, його спробували скомпрометувати в емігрантських колах саме як більшовицького агента. Жодні минулі заслуги перед радянською владою до уваги не бралися. Так чинили з усіма. Ставилися як до відпрацьованого матеріалу, з яким можна робити будь-що.

Рена Марутян: "Метою геноцидальних практик росії є стирання української національної ідентичності"

Інтерв’ю з доктором наук з державного управління, професоркою кафедри глобальної та національної безпеки КНУ ім. Т. Г. Шевченка Реною Марутян у Музеї "Голоси Мирних" Фонду Ріната Ахметова.

"Пєрацький. Кар'єрна драбина". Уривок з книги про вбивство міністра Пєрацького

Вбивство міністра внутрішніх справ Броніслава Пєрацького стало одним із найгучніших замахів міжвоєнної Польщі. А для українських націоналістів — символом чи не найбільшої потуги, що її сягнула революційна організація в 1930-х роках. Міністр Пєрацький був одним із творців польської незалежності, а його життєпис подібний до біографій українських ровесників. Усе змінилося після листопада 1918-го: Пєрацький розбудовував польську державу, а його українські однолітки — підпілля, що боролося з Польщею та мріяло про власну державність. Пєрацький став одним із найвпливовіших польських посадовців і загинув на піку кар'єри від рук українця — представника молодого покоління, що було значно радикальніше за своїх попередників.