Анонс: зустріч "Жінки-повстанці у Другій світовій"

Міжнародний інститут освіти, культури та зв’язків з діаспорою Національного університету "Львівська політехніка" напередодні 65-ї річниці операції "Вісла" організовує творчу зустріч з Марією Паньків – українським громадським діячем у Польщі, журналістом, дослідником історії українського жіноцтва.

Секретар Союзу Українок Польщі, член редакції газети "Наше слово", сподвижниця українського культурного життя у Польщі п. Марія презентуватиме свої видання "Віра-Надія-Любов" (у 2-х томах), "Даровано життя, щоб правду розказати" i "Теофілія".

Книги містять упорядковані спогади українок, учасниць визвольного руху, жертв примусових депортацій українців під час операції "Вісла". У спогадах висвітлено різні віхи складної історії українського жіноцтва та боротьби за державність у ХХ столітті.

Особисті звитяги та переживання переплелися із драмою всього українського народу, яка втілилась у діяльності українського національного підпілля у 1920-1930-х рр., подіях Другої світової війни,  повоєнних депортаціях та репресіях.

У виданні "Даровано життя, щоб правду розказати" зібрано спогади українців, вцілілих у трагедії українського села Павлокома.

Час і місце: 14 березня 2012 року о 15:00. Актова зала головного корпусу Національного університету "Львівська політехніка", вул. Степана Бандери, 12, II-й поверх.

У презентації візьмуть участь: Руслан Забілий, директор Національного музею "Тюрма на Лонцького"; Надія Кохалевич, голова Львівської обласної організації Всеукраїнської ліги українських жінок; Ігор Калинець, громадський діяч, лауреат Національної премії України імені Тараса Шевченка; Володимир Середа, голова товариства "Надсяння".

Вибір Віктора Кравченка. Людина, яка домоглася суду над СРСР

Ілько Борщак. На вістрі радянської спецпропаганди у Франції

Ілько Борщак був потрібен більшовицькому режимові лише тоді, коли він чітко вписувався в схему діяльності радянської спецпропаганди за кордоном. Коли ж чекісти зрозуміли, що він грає подвійну роль, його спробували скомпрометувати в емігрантських колах саме як більшовицького агента. Жодні минулі заслуги перед радянською владою до уваги не бралися. Так чинили з усіма. Ставилися як до відпрацьованого матеріалу, з яким можна робити будь-що.

Рена Марутян: "Метою геноцидальних практик росії є стирання української національної ідентичності"

Інтерв’ю з доктором наук з державного управління, професоркою кафедри глобальної та національної безпеки КНУ ім. Т. Г. Шевченка Реною Марутян у Музеї "Голоси Мирних" Фонду Ріната Ахметова.

"Пєрацький. Кар'єрна драбина". Уривок з книги про вбивство міністра Пєрацького

Вбивство міністра внутрішніх справ Броніслава Пєрацького стало одним із найгучніших замахів міжвоєнної Польщі. А для українських націоналістів — символом чи не найбільшої потуги, що її сягнула революційна організація в 1930-х роках. Міністр Пєрацький був одним із творців польської незалежності, а його життєпис подібний до біографій українських ровесників. Усе змінилося після листопада 1918-го: Пєрацький розбудовував польську державу, а його українські однолітки — підпілля, що боролося з Польщею та мріяло про власну державність. Пєрацький став одним із найвпливовіших польських посадовців і загинув на піку кар'єри від рук українця — представника молодого покоління, що було значно радикальніше за своїх попередників.