ПОМЕР ОСТАННІЙ ПРЕЗИДЕНТ УНР У ВИГНАННІ МИКОЛА ПЛАВ'ЮК

10 березня відійшов у засвіти голова Проводу Українських Націоналістів, видатний політичний діяч Микола Плав'юк.

 

Народився 5 червня 1925 р. у с. Русові на Галичині (нині - Івано-Франківська обл.). Вчився у Снятинській школі, де розпочав свою громадсько-політичну діяльність, увійшовши до юнацтва, а згодом до членства ОУН.

Під час Другої світової війни брав участь у підпільній роботу, перебував у складі 2-ї Української дивізії УНА, 1946 року закінчив середню школу в таборі переміщених осіб, Мюнхенський університет (1949). Член Центрального союзу українських студентів (ЦЕСУС),  "Пласту" та ін.

1949 року емігрує до Канади, певний час працює робітником, закінчив Монреальський університет "Конкордія" (1954), після закінчення якого розпочинає свою професійну кар'єру в компанії "Ессекс Пекерс" де поступово просувається службовими сходинками до президента цієї компанії.

Активіст громадсько-політичного життя Канади, член (1949) Українського Національного Об'єднання Канади (УНО) член президії, заступник Голови, Голова УНО Канади (1956-1966)

Одночасно М.Плав'юк займає керівне становище в Організації Українських Націоналістів, член Проводу Українських Націоналістів (1964), голова Координаційної ради Ідеологічно Споріднених Ідеологічних Організацій (1964-1970).

З 1979 року Микола Плав'юк обраний Головою Проводу Українських Націоналістів на еміграції, а з 1992 р. і в Україні.

Член підготовчого комітету Першого Світового Конгресу Вільних Українців (СКВУ) (1967), на якому його обрано Генеральним Секретарем СКВУ. Активна діяльність на цій посаді була поцінована громадськістю і на II Конгресі СКВУ його обирають віце-президентом СКВУ (1973-78), на III Конгресі СКВУ  - Президентом СКВУ (1978-80).

З синами Орестом і Нестором

1988 року на сесії Державного Центру (ДЦ) УНР, легітимного продовжувача національного уряду з часів Української Народної Республіки, Миколу Плав'юка обрано віце-президентом УНР в екзилі. Того самого року в грудні, після смерті Президента УНР Миколи Лівицького, М.Плав"юк стає п'ятим і останнім Президентом УНР у вигнанні.

За ініціативою М.Плав'юка нарада УНРади і Уряду УНР восени 1991 р. прийняла рішення про скликання надзвичайної Сесії УНРади 10-го скликання, яка відбулася 14-15 березня 1992 р. На ній було вирішено припинити діяльність еміграційних інституцій УНР, визначено зміст та форму історичного акту передачі повноважень ДЦ УНР та Уряду УНР владі незалежної України. 

Як відбувалась передача клейнодів УНР першому президенту України (ВІДЕО)

У серпні 1992 р. М. Плав'юк на чолі делегацієї ДЦ УНР взяв участь в урочистому засіданні Верховної Ради України в Києві де передав Грамоту ДЦ УНР Президентові України Леонідові Кравчуку із взаємоузгодженим формулюваннями, про те, що республіка Україна, яка проголошена незалежною 24 серпня 1991 року, є правонаступницею Української Народної Республіки.

У травні 1993 року в Києві (Ірпінь) проведено ХІІ Великий Збір Українських Націоналістів (перший легальний в Україні), М. Плав'юка поновно обрано Головою ОУН, яку зареєстровано в Міністерстві юстиції як громадську організацію.

За заслуги перед Батьківщиною указом президента України Л.Кравчука М. Плав'юку надано українське громадянство (1993), він нагороджений орденом "За заслуги" ІІІ ступеня (1996), орденом Ярослава Мудрого ІІ ступеня (2002), І ступеня (2007).

М.Плав'юк один із засновників (1992) і Голова Правління Фундації імені О.Ольжича у Києві.

Автор великої кількість статей та матеріалів з політології, актуальних питань політики України, української діаспори в українській та англомовній пресі.

Платоніда Хоткевич. «Щоб нічого не надрукувала про чоловіка»

В архівних фондах Служби зовнішньої розвідки України знайдено тоненьку справу на Платоніду Хоткевич – дружину визначного українського діяча Гната Хоткевича, який був репресований сталінським режимом і розстріляний 8 жовтня 1938 року за "участь у контрреволюційній діяльності і шпигунство на користь Німеччини". Дружину ж органи СМЕРШ вистежили після Другої світової війни у Празі і заарештували, "щоб нічого не надрукувала про чоловіка".

"Моя війна". Уривок із книги Валерія Залужного

"Моя війна" — це особиста розповідь генерала Валерія Залужного про шлях від хлопчака до Головнокомандувача Збройних Сил України, а водночас це історія країни, яка прямує до війни: спершу примарної, у можливість якої ніхто не вірив, а згодом великої, ґлобальної, повномасштабної.

Волинь’43: Що замовчує польська історіографія?

Документи польської конспірації, зокрема Делегатури уряду на Край і командування Армії Крайової, свідчать про те, що ситуація на цих теренах у роки Другої світової війни була дуже неоднозначною, а інспіраторами процесу "очищення" Волині від її польського населення виступали не лише українські націоналісти різних відламів, але й совєти, німці та кримінальні елементи.

Клим Семенюк мав з Василем Стусом одного слідчого та Медведчука за адвоката, але не були особисто знайомі

Ми боремось за нашу незалежність сьогодні, оскільки попередні покоління боролися за неї та зрештою її здобули. Із загальної кількості репресованих українців багато абсолютно невинних людей, які навіть і не думали про вільну Україну. Про ту, яку думав Клим Семенюк. Саме завдяки йому і таким, як він, ми маємо за що боротися зараз.