Анонс: конференція щодо закритості українських архівів

В четвер у Києві відбудеться прес-конференція "Закритість відкритих архівів. Дані експертного опитування і моніторингу".

На прес-конференції представлять дані експертного опитування і моніторингу роботи архівних установ, в яких зберігаються документи радянського періоду.

Історики розкажуть про перепони в доступі до архівів, про невідповідність архівів сучасним стандартам роботи (зокрема, скільки місяців треба очікувати на дозвіл використовувати власний ноутбук); звернуть увагу на ціни архівних послуг — скільки коштує дослідження злочинів проти прав людини у ХХ столітті; розкажуть, які з українських архівів найбільш недоступні і на двадцятому році незалежності та оцінять перспективи відкритого доступу до архівів радянської доби.  

Учасники:

• Володимир В’ятрович, кандидат історичних наук, голова вченої ради Центру досліджень визвольного руху

• Ірина Когут, експерт-соціолог ЦДВР,

• Павло Подобєд, історик.

У підсумку експерти оголосять пропозиції для того, щоб де-юре відкриті архіви стали такими де-факто, а також те, які зміни потрібно внести до профільного закону.

Моніторинг, результати якого представить Центр досліджень визвольного руху, мав на меті дати експертну оцінку ситуації з доступом до архівів.   

Час і місце: 1 березня, 11:00, Київ, вул. Ярославів Вал, 9 (конференц-зал).

Захід відбувається в рамках проекту Центру досліджень визвольного руху "Доступ до архівів як право на суспільну пам’ять» за підтримки Міжнародного фонду "Відродження".

Як відомо, голова Державної архівної служби Ольга Гінзбург вважає українські архіви надміру відкритими.

 

Вибір Віктора Кравченка. Людина, яка домоглася суду над СРСР

Ілько Борщак. На вістрі радянської спецпропаганди у Франції

Ілько Борщак був потрібен більшовицькому режимові лише тоді, коли він чітко вписувався в схему діяльності радянської спецпропаганди за кордоном. Коли ж чекісти зрозуміли, що він грає подвійну роль, його спробували скомпрометувати в емігрантських колах саме як більшовицького агента. Жодні минулі заслуги перед радянською владою до уваги не бралися. Так чинили з усіма. Ставилися як до відпрацьованого матеріалу, з яким можна робити будь-що.

Рена Марутян: "Метою геноцидальних практик росії є стирання української національної ідентичності"

Інтерв’ю з доктором наук з державного управління, професоркою кафедри глобальної та національної безпеки КНУ ім. Т. Г. Шевченка Реною Марутян у Музеї "Голоси Мирних" Фонду Ріната Ахметова.

"Пєрацький. Кар'єрна драбина". Уривок з книги про вбивство міністра Пєрацького

Вбивство міністра внутрішніх справ Броніслава Пєрацького стало одним із найгучніших замахів міжвоєнної Польщі. А для українських націоналістів — символом чи не найбільшої потуги, що її сягнула революційна організація в 1930-х роках. Міністр Пєрацький був одним із творців польської незалежності, а його життєпис подібний до біографій українських ровесників. Усе змінилося після листопада 1918-го: Пєрацький розбудовував польську державу, а його українські однолітки — підпілля, що боролося з Польщею та мріяло про власну державність. Пєрацький став одним із найвпливовіших польських посадовців і загинув на піку кар'єри від рук українця — представника молодого покоління, що було значно радикальніше за своїх попередників.