Представляють збірку документів Державного центру УНР

Національний інститут стратегічних досліджень i Дослідний інститут модерної української історії в США проводять спільну презентацію фундаментального наукового видання – збірника документів "Український парламентаризм на еміграції. Державний центр УНР: документи і матеріали. 1920–1992".

Збірка щойно вийшла друком у київському видавництві ім. Олени Теліги.

Упорядник видання – кандидат історичних наук, доцент, заступник директора Національного інституту стратегічних досліджень Василь Яблонський.

У виданні вміщено документи українських представницьких органів на еміграції – Ради Республіки (1921 р.) та Української Національної Ради (1948–1992 рр.).

Переважна більшість матеріалів в Україні публікується вперше. Поданий у книзі масив унікальних історичних документів, що охоплюють понад сім десятиліть, висвітлює досвід діяльності Державного центру Української Народної Республіки в екзилі (у вигнанні).

Збірка "Український парламентаризм на еміграції. Державний центр УНР: документи і матеріали" вводить в науковий обіг великий масив історичних документів, що стануть як об’єктом наукового дослідження, так і багатим матеріалом для громадсько-політичного обговорення шляхів розвитку сучасної Української Держави.

1992: голова Державного Центру УНР складає повноваження перед Кравчуком (ВІДЕО)

Презентація книги відбудеться 23 лютого 2012 року о 10.30 у конференц-залі Національного інституту стратегічних досліджень за адресою: м. Київ, вул. Пирогова, 7-а (3-й поверх).

У презентації візьмуть участь провідні науковці Національного інституту стратегічних досліджень, Київського національного університету імені Тараса Шевченка, Інституту історії України НАНУ, Національного університету "Києво-Могилянська академія", інших наукових та освітніх установ, громадських організацій.

Теми

Вибір Віктора Кравченка. Людина, яка домоглася суду над СРСР

Ілько Борщак. На вістрі радянської спецпропаганди у Франції

Ілько Борщак був потрібен більшовицькому режимові лише тоді, коли він чітко вписувався в схему діяльності радянської спецпропаганди за кордоном. Коли ж чекісти зрозуміли, що він грає подвійну роль, його спробували скомпрометувати в емігрантських колах саме як більшовицького агента. Жодні минулі заслуги перед радянською владою до уваги не бралися. Так чинили з усіма. Ставилися як до відпрацьованого матеріалу, з яким можна робити будь-що.

Рена Марутян: "Метою геноцидальних практик росії є стирання української національної ідентичності"

Інтерв’ю з доктором наук з державного управління, професоркою кафедри глобальної та національної безпеки КНУ ім. Т. Г. Шевченка Реною Марутян у Музеї "Голоси Мирних" Фонду Ріната Ахметова.

"Пєрацький. Кар'єрна драбина". Уривок з книги про вбивство міністра Пєрацького

Вбивство міністра внутрішніх справ Броніслава Пєрацького стало одним із найгучніших замахів міжвоєнної Польщі. А для українських націоналістів — символом чи не найбільшої потуги, що її сягнула революційна організація в 1930-х роках. Міністр Пєрацький був одним із творців польської незалежності, а його життєпис подібний до біографій українських ровесників. Усе змінилося після листопада 1918-го: Пєрацький розбудовував польську державу, а його українські однолітки — підпілля, що боролося з Польщею та мріяло про власну державність. Пєрацький став одним із найвпливовіших польських посадовців і загинув на піку кар'єри від рук українця — представника молодого покоління, що було значно радикальніше за своїх попередників.