ЮНЕСКО знову напосядеться на владу щодо історичних пам'яток у Києві

ЮНЕСКО звернеться до української влади за роз’ясненнями щодо незадовільного стану історичних пам’яток у Києві.

Про це йдеться у відповіді голови Центру всесвітньої спадщини ЮНЕСКО Кішора Рао на звернення Віталія Кличка і депутатської фракції "УДАР" у Київраді щодо системної забудови дніпровських схилів та необхідності захисту об’єктів, внесених до переліку Світової спадщини, повідомили УНІАН у прес-службі партії.

"Запевняємо вас у тому, що приділимо належну увагу цій проблемі, - йдеться у відповіді Рао. - ЮНЕСКО має намір зробити відповідний запит до представників української влади та вимагати подальшого інформування й відповідних коментарів".

У листі до ЮНЕСКО депутати навели кілька десятків прикладів, коли охоронна територія дніпровських схилів незаконно роздавалася у приватні руки. Зокрема, йшлося про будівництво вертолітного майданчика на Парковій дорозі у столиці.

Нагадаємо, в перелік Світової спадщини ЮНЕСКО входять видатні культурні і природні цінності, що становлять надбання всього людства.

Україна в цьому переліку представлена шістьма матеріальними об'єктами: собором Святої Софії і Києво-Печерською лаврою в Києві, історичним центром Львова, будівлею Чернівецького університету, буковими пралісами Карпат і геодезичною дугою Струве.

Вибір Віктора Кравченка. Людина, яка домоглася суду над СРСР

Ілько Борщак. На вістрі радянської спецпропаганди у Франції

Ілько Борщак був потрібен більшовицькому режимові лише тоді, коли він чітко вписувався в схему діяльності радянської спецпропаганди за кордоном. Коли ж чекісти зрозуміли, що він грає подвійну роль, його спробували скомпрометувати в емігрантських колах саме як більшовицького агента. Жодні минулі заслуги перед радянською владою до уваги не бралися. Так чинили з усіма. Ставилися як до відпрацьованого матеріалу, з яким можна робити будь-що.

Рена Марутян: "Метою геноцидальних практик росії є стирання української національної ідентичності"

Інтерв’ю з доктором наук з державного управління, професоркою кафедри глобальної та національної безпеки КНУ ім. Т. Г. Шевченка Реною Марутян у Музеї "Голоси Мирних" Фонду Ріната Ахметова.

"Пєрацький. Кар'єрна драбина". Уривок з книги про вбивство міністра Пєрацького

Вбивство міністра внутрішніх справ Броніслава Пєрацького стало одним із найгучніших замахів міжвоєнної Польщі. А для українських націоналістів — символом чи не найбільшої потуги, що її сягнула революційна організація в 1930-х роках. Міністр Пєрацький був одним із творців польської незалежності, а його життєпис подібний до біографій українських ровесників. Усе змінилося після листопада 1918-го: Пєрацький розбудовував польську державу, а його українські однолітки — підпілля, що боролося з Польщею та мріяло про власну державність. Пєрацький став одним із найвпливовіших польських посадовців і загинув на піку кар'єри від рук українця — представника молодого покоління, що було значно радикальніше за своїх попередників.