Спецпроект

"ІСТОРИЧНА ПРАВДА" ГОТУЄ СПЕЦРОЗДІЛ ПРО ГОЛОДОМОР 1932-1933

"Історична Правда" має намір найближчим часом відкрити спеціальну сторінку, присвячену трагедії Голодомору 1932-33 рр. Якщо Ви маєте можливість фінансово посприяти цьому - будемо дуже вдячні.

На сторінці містимуться спогади очевидців, статті науковців і публіцистів, корпус документів, фотографії, матеріали закордонної преси, книжки українських і іноземних авторів, карти голоду, статистична інформація тощо.

Отримані пожертви будуть витрачені на програмування, дизайн і роботу зі сканування, набору, редагування матеріалів тощо.

Імена жертводавців, за їхнього бажання, будуть позначені у відповідному розділі сторінки.

Гроші можна перерахувати на картку у "Приватбанку" - № 4149608780035642. Велике прохання дублювати повідомлення про суму переказу та прізвище жертводавця (і можливість оприлюднення прізвища) окремим листом на редакційну пошту ІП.

Наша редакційна пошта - istpravda@gmail.com

У випадку неможливості перерахувати благодійний внесок у такий спосіб просимо звертатись до редакції.

Загальна редакція спеціальної сторінки – редактори сайту "Історична правда" Вахтанг Кіпіані та Павло Солодько.

Контакт телефоном: +38050-330-68-58 (Вахтанг Кіпіані)

P.S. Величезна подяка першому жертводавцеві Петрові Неку, який переказав 297 грн.

Вибір Віктора Кравченка. Людина, яка домоглася суду над СРСР

Ілько Борщак. На вістрі радянської спецпропаганди у Франції

Ілько Борщак був потрібен більшовицькому режимові лише тоді, коли він чітко вписувався в схему діяльності радянської спецпропаганди за кордоном. Коли ж чекісти зрозуміли, що він грає подвійну роль, його спробували скомпрометувати в емігрантських колах саме як більшовицького агента. Жодні минулі заслуги перед радянською владою до уваги не бралися. Так чинили з усіма. Ставилися як до відпрацьованого матеріалу, з яким можна робити будь-що.

Рена Марутян: "Метою геноцидальних практик росії є стирання української національної ідентичності"

Інтерв’ю з доктором наук з державного управління, професоркою кафедри глобальної та національної безпеки КНУ ім. Т. Г. Шевченка Реною Марутян у Музеї "Голоси Мирних" Фонду Ріната Ахметова.

"Пєрацький. Кар'єрна драбина". Уривок з книги про вбивство міністра Пєрацького

Вбивство міністра внутрішніх справ Броніслава Пєрацького стало одним із найгучніших замахів міжвоєнної Польщі. А для українських націоналістів — символом чи не найбільшої потуги, що її сягнула революційна організація в 1930-х роках. Міністр Пєрацький був одним із творців польської незалежності, а його життєпис подібний до біографій українських ровесників. Усе змінилося після листопада 1918-го: Пєрацький розбудовував польську державу, а його українські однолітки — підпілля, що боролося з Польщею та мріяло про власну державність. Пєрацький став одним із найвпливовіших польських посадовців і загинув на піку кар'єри від рук українця — представника молодого покоління, що було значно радикальніше за своїх попередників.