Анонс: презентація "Політичної енциклопедії"

27 січня о 12:00 у приміщенні Інституту політичних і етнонаціональних досліджень імені Кураса НАНУ (вул. Кутузова,8) відбудеться презентація видання "Політична енциклопедія".

 

Видавці зазначають, що це перше в Україні енциклопедичне видання, покликане створити всебічне та ґрунтовне уявлення про стан сучасної політичної науки, її категоріальний апарат, про загальноприйняті та альтернативні теорії та підходи.

Читачі мають змогу ознайомитися з ідеями найвидатніших представників політичної думки, зрозуміти місце і роль відомих гравців на політичній арені, глибше осягнути сучасні політичні тенденції. Авторами статей є близько 300 фахівців з України, Росії, Польщі, Канади, США.

Енциклопедія готувалася на базі відділу етнополітології Інституту політичних і етнонаціональних досліджень НАНУ, де було створено робочу групу. Редколегію очолили академік НАНУ Юрій Левенець і доктор історичних наук Юрій Шаповал.

Підготовка книги тривала майже чотири роки і до неї були залучені не лише політологи, а й філософи, історики, правники, соціологи, психологи, демографи, мистецтвознавці та інші фахівці.

Напрями, з яких склалося видання: методологія і теорія політичних досліджень; політичні мислителі, ідеї, течії; державні та адміністративні інститути, в яких формалізовані владні відносини; політично навантажені соціальні практики в різних країнах та політичні актори; національні та регіональні політичні дослідження.

Значне місце відведено українській політичній думці, яка тривалий час або була під забороною, або була маргіналізована з огляду на певні (політико-ідеологічні) обставини. Тим часом вона являє собою цікавий, своєрідний і цінний предмет досліджень, який ще потребує пильної уваги не одного покоління дослідників і який ще потрібно належним чином вписати у контекст світової політичної думки.

 

Вибір Віктора Кравченка. Людина, яка домоглася суду над СРСР

Ілько Борщак. На вістрі радянської спецпропаганди у Франції

Ілько Борщак був потрібен більшовицькому режимові лише тоді, коли він чітко вписувався в схему діяльності радянської спецпропаганди за кордоном. Коли ж чекісти зрозуміли, що він грає подвійну роль, його спробували скомпрометувати в емігрантських колах саме як більшовицького агента. Жодні минулі заслуги перед радянською владою до уваги не бралися. Так чинили з усіма. Ставилися як до відпрацьованого матеріалу, з яким можна робити будь-що.

Рена Марутян: "Метою геноцидальних практик росії є стирання української національної ідентичності"

Інтерв’ю з доктором наук з державного управління, професоркою кафедри глобальної та національної безпеки КНУ ім. Т. Г. Шевченка Реною Марутян у Музеї "Голоси Мирних" Фонду Ріната Ахметова.

"Пєрацький. Кар'єрна драбина". Уривок з книги про вбивство міністра Пєрацького

Вбивство міністра внутрішніх справ Броніслава Пєрацького стало одним із найгучніших замахів міжвоєнної Польщі. А для українських націоналістів — символом чи не найбільшої потуги, що її сягнула революційна організація в 1930-х роках. Міністр Пєрацький був одним із творців польської незалежності, а його життєпис подібний до біографій українських ровесників. Усе змінилося після листопада 1918-го: Пєрацький розбудовував польську державу, а його українські однолітки — підпілля, що боролося з Польщею та мріяло про власну державність. Пєрацький став одним із найвпливовіших польських посадовців і загинув на піку кар'єри від рук українця — представника молодого покоління, що було значно радикальніше за своїх попередників.