День Злуки не є всенародним святом - Добкін

Глава Харківської облдержадміністрації Михайло Добкін вважає, що свято Соборності не є всенародним.

 

Про це він заявив журналістам у п’ятницю, повідомляє "Радіо "Свобода".

"Вважаю, що це свято не всенародне. Є свята, які запали глибоко у серця народу - День Перемоги всенародне свято, ми його святкуємо по-різному тут і в західних областях. Коли ми будемо дуже толерантно ставитися одне до одного, тоді День Соборності стане всенародним", - зазначив чиновник.

"Сьогодні це свято має статус державного і, мабуть, настане час, коли воно стане всенародним, коли цей день відзначатиметься як свято єдності усіх мешканців держави", – сказав Добкін.

При цьому він підкреслив, що українці "не мають права чекати цього моменту, забувши про спроби народу об’єднатися в одну державу", та не згадувати про День Соборності.

Як відомо, 22 січня в Україні відзначається День Соборності.

22 січня 1919 року - це день проголошення Акту злуки Української Народної Республіки й Західно-Української Народної Республіки.

Державним святом День Соборності було встановлено указом президента від 21 січня 1999 року.

30 грудня 2011 року президент Віктор Янукович підписав указ "Про відзначення в Україні деяких пам'ятних дат та професійних свят", згідно з яким 22 січня визначено як День Соборності та Свободи.

 

Вибір Віктора Кравченка. Людина, яка домоглася суду над СРСР

Ілько Борщак. На вістрі радянської спецпропаганди у Франції

Ілько Борщак був потрібен більшовицькому режимові лише тоді, коли він чітко вписувався в схему діяльності радянської спецпропаганди за кордоном. Коли ж чекісти зрозуміли, що він грає подвійну роль, його спробували скомпрометувати в емігрантських колах саме як більшовицького агента. Жодні минулі заслуги перед радянською владою до уваги не бралися. Так чинили з усіма. Ставилися як до відпрацьованого матеріалу, з яким можна робити будь-що.

Рена Марутян: "Метою геноцидальних практик росії є стирання української національної ідентичності"

Інтерв’ю з доктором наук з державного управління, професоркою кафедри глобальної та національної безпеки КНУ ім. Т. Г. Шевченка Реною Марутян у Музеї "Голоси Мирних" Фонду Ріната Ахметова.

"Пєрацький. Кар'єрна драбина". Уривок з книги про вбивство міністра Пєрацького

Вбивство міністра внутрішніх справ Броніслава Пєрацького стало одним із найгучніших замахів міжвоєнної Польщі. А для українських націоналістів — символом чи не найбільшої потуги, що її сягнула революційна організація в 1930-х роках. Міністр Пєрацький був одним із творців польської незалежності, а його життєпис подібний до біографій українських ровесників. Усе змінилося після листопада 1918-го: Пєрацький розбудовував польську державу, а його українські однолітки — підпілля, що боролося з Польщею та мріяло про власну державність. Пєрацький став одним із найвпливовіших польських посадовців і загинув на піку кар'єри від рук українця — представника молодого покоління, що було значно радикальніше за своїх попередників.