11 з 15 православних ієрархів Болгарії були агентами спецслужб

Більшість членів синоду Болгарської православної церкви працювали на службу безпеки соціалістичної Болгарії. Дехто з них був штатним працівником зовнішньої розвідки, інші підпорядковувалися відділу, який боровся з "ідеологічними диверсіями".

Про це повідомляє "Ґазета виборча" з посиланням на звіт болгарської парламентської комісії, яка досліджує архіви спецслужб.

11 з 15 імен вищих ієрархів БПЦ співпрацювали з комуністичними спецслужбами. Більшість із них були завербовані у 1970-их і на початку 1980-их.

Не мають власного досьє в архівах соціалістичної служби держбезпеки тільки четверо священиків: 97-річний патріарх БПЦ Максим, Ловчанський митрополит Гавриїл, Пловдивський митрополит Миколай і Доростольський митрополит Амвросій.

Всі інші митрополити, поміж них і митрополит США, Канади й Австралії Йосиф, мають в архівах теки як співробітники спецслужб.

Пам'ятник Третьому Українському фронту в Софії розмалювали під комікси (ФОТО)

Митрополит Західної і Центральної Європи Симеон був штатним працівником 1-го відділу СБ соціалістичної Болгарії (зовнішня розвідка). Ще три митрополити, в тому числі й американський Йосиф, співпрацювали з цим відділом.

Решта ієрархів з оприлюдненого списку підпорядковувалися 6-му відділу СБ, який займався "боротьбою з ідеологічними диверсіями". Дехто зі священників раніше протестував проти того, щоб Болгарська православна церква підлягала люстрації.

За даними комісії, секретними агентами були також муфтій болгарських мусульман і 5 із 29 членів Вищої мусульманської ради. На СБ також працював ординарій Католицької дієцезії Софії та Пловдиву.

Хоча люстраційні заходи не стосуються представників церкови, з ініціативою релігійної люстрації виступили у 2011 році молоді священники Пловдивської єпархії на чолі з 42-річним митрополитом Миколаєм - наймолодшим членом синоду.

Люстрація в Україні зачепила б найвпливовіших людей

Нагадаємо, у липні 2011 року польські ЗМІ оприлюднили список дипломатів, які співпрацювали зі спецслужбами соціалістичної Польщі.

У червні 2011 року Грузія прийняла закон про проведення люстрації, який передбачає встановлення посадових обмежень для працівників спецслужб і партійних та комсомольських очільників.

У травні 2011 року Литва почала оприлюднювати прізвища людей, які співпрацювали з КГБ у радянські часи.

У березні 2011 року голова Українського інституту національної пам'яті Валерій Солдатенко заявив в інтерв'ю "Історичній Правді", що завдання провести люстрацію не ставилося перед керівництвом УІНП ані президентом Ющенком, ані нинішньою владою.

Вибір Віктора Кравченка. Людина, яка домоглася суду над СРСР

Ілько Борщак. На вістрі радянської спецпропаганди у Франції

Ілько Борщак був потрібен більшовицькому режимові лише тоді, коли він чітко вписувався в схему діяльності радянської спецпропаганди за кордоном. Коли ж чекісти зрозуміли, що він грає подвійну роль, його спробували скомпрометувати в емігрантських колах саме як більшовицького агента. Жодні минулі заслуги перед радянською владою до уваги не бралися. Так чинили з усіма. Ставилися як до відпрацьованого матеріалу, з яким можна робити будь-що.

Рена Марутян: "Метою геноцидальних практик росії є стирання української національної ідентичності"

Інтерв’ю з доктором наук з державного управління, професоркою кафедри глобальної та національної безпеки КНУ ім. Т. Г. Шевченка Реною Марутян у Музеї "Голоси Мирних" Фонду Ріната Ахметова.

"Пєрацький. Кар'єрна драбина". Уривок з книги про вбивство міністра Пєрацького

Вбивство міністра внутрішніх справ Броніслава Пєрацького стало одним із найгучніших замахів міжвоєнної Польщі. А для українських націоналістів — символом чи не найбільшої потуги, що її сягнула революційна організація в 1930-х роках. Міністр Пєрацький був одним із творців польської незалежності, а його життєпис подібний до біографій українських ровесників. Усе змінилося після листопада 1918-го: Пєрацький розбудовував польську державу, а його українські однолітки — підпілля, що боролося з Польщею та мріяло про власну державність. Пєрацький став одним із найвпливовіших польських посадовців і загинув на піку кар'єри від рук українця — представника молодого покоління, що було значно радикальніше за своїх попередників.