ДЕПУТАТИ ЗАКРИВАЮТЬ ДОСТУП ДО АРХІВІВ - ІСТОРИКИ

Вчора у першому читанні ВР проголосувала за зміни до закону “Про Національний архівний фонд та архівні установи”. Історики стурбовані тим, що новий закон дозволить приховувати архівні дані і навіть знищувати їх.

Про це повідомляє прес-служба Центру досліджень визвольного руху.

“Закон про Національний архівний фонд містить абсолютно застарілу і невиправдану норму, яка дозволяє обмежити доступ до будь-яких документів на 75 років під приводом наявності в них “конфіденційної інформації”, - зазначив екс-голова Головного державного архіву СБУ (2008-2010) Володимир В'ятрович, який відкрив доступ до радянських документів.

За словами В'ятровича, архівні установи довільно тлумачать поняття “конфіденційна інформація”, невиправдано розширюючи його зміст, отримуючи інструмент, який дозволяє повністю закрити будь-які документи.

"Українці останні два роки все частіше стикаються із забороною доступу до документів про репресованих чи учасників визвольного руху, - повідомляють історики. - Архіви вимагають згоду “спадкоємців”, а у жертв репресій часто не залишилося нащадків".

Відтак імена та історії, які мали б бути згадані, залишаються таємницею не за законом, а за одноосібним рішенням якогось співробітника архіву, що має можливість надзвичайно широко трактувати чинну норму закону.

Хочете користуватися архівами КГБ? Спитайте нас, як! (ІНСТРУКЦІЯ)

Загалом позитивно оцінюючи зміни до далекого від сучасних вимог закону, історики наголошують, що деякі його пункти дозволяються не тільки приховувати, але й знищувати архівні дані.

“Зміни до закону, проголосовані у першому читанні, можуть створити умови для невиправданого знищення документів” – підкреслює юрисконсульт Центру досліджень визвольного руху Віта Лошак, яка у 2009-2010 роках працювала консультантом ГДА СБУ.

“Проектом передбачено, що вилученню з Національного архівного фонду підлягають "документи, що втратили культурну цінність, дублетні документи та невиправно пошкоджені документи", - зазначила Лошак. - Натомість немає чіткого і зрозумілого визначення, що таке “культурна цінність”, який документ вважається невиправно пошкодженим, що таке “дублетні документи”. А це відкриває можливості для зловживань”.

Нагадаємо, що європейська практика передбачає максимальне збереження і надання доступу до документів спецслужб нацистського та радянського режимів.

Більше про архівну справу в Україні читайте на "Історичній Правді".

Від символу до імені: у пошуку власних моделей військового цвинтаря

Присвячені невідомому солдату монументи можна знайти у Франції, США, Британії, Канаді та інших країнах умовного Заходу. Зрештою, традиція символічних і цілком реальних могил невідомих солдатів народилася саме у Західній Європі. Асоціація могили невідомого солдата з Радянським Союзом радше пов'язана з зацикленістю політики пам'яті сучасної Росії на Другій світовій війні, ніж із якоюсь особливою прихильністю радянців до невідомих солдатів.

Володимир Лаврик: віднайдений епізод з литовського життя офіцера Армії УНР

Щонайменше 70 майбутніх офіцерів міжвоєнного Війська Литовського народилися в Україні. Сотні пов’язані з українськими теренами навчанням, юнацькими роками, участю у боях Першої світової війни, пролитою кров’ю у боротьбі за вільну Україну. Водночас, литовська земля народжувала майбутніх бійців українських визвольних змагань, героїв Війни за незалежність.

"Не допустити витоку за кордон відомостей про голод в Україні"

У 1980-х роках органи кдб урср пильно відстежували діяльність представників української діаспори, спрямовану на привернення уваги світової громадськості до Голодомору в Україні 1932–1933 років, і намагалися всіляко перешкоджати цьому. У циркулярах і вказівках з Києва до обласних управлінь кдб ішлося про те, які необхідно вжити агентурно-оперативні заходи "для протидії ворожим акціям закордонних наццентрів".

"Нас не подолати!". Полтавський вимір Помаранчевих подій: до 20-ої річниці Другого Майдану

Цьогоріч відзначаємо 20-річчя Другого Майдану або "Помаранчевої революції". Це акції за збереження незалежності і проти масових фальсифікацій президентських виборів 2004 року на користь путінського ставленика Януковича. Під помаранчевими стягами гуртувалися ті, хто не хотів сповзання України у болото "совка" і російських впливів. Помаранчеві протести стартували 21 листопада 2004 року і тривали до 28 грудня 2004 року. За даними соціологів, понад 6,6 млн громадян взяли участь у Помаранчевій революції.