ЯНУКОВИЧ СКАСУВАВ ДЕНЬ СВОБОДИ 22 ЛИСТОПАДА

Президент Віктор Янукович скасував День свободи 22 листопада і День соборності 22 січня, натомість заснувавши День соборності і свободи 22 січня.

Про це повідомляє офіційний сайт президента.

Янукович постановив визнати такими, що втратили чинність, укази президентів Леоніда Кучми від 21 січня 1999 року і Віктора Ющенка від 19 листопада 2005 року, якими були засновані День Соборності і День Свободи.

"...Значення Свободи як невід'ємної складової незалежної України набуває особливого змісту і стає нерозривно пов'язаним з Соборністю наших земель, - так аргументує об'єднання двох свят в одне прес-служба Януковича. - Це тим паче є значущим фактом зараз, коли раз-у-раз з різних боків політики-радикали кидають гасла про можливе від'єднання того чи іншого регіону від соборного тіла матері України".

День Соборності святкується на честь возз'єднання Української Народної республіки та Західноукраїнської Народної республіки в одну державу 22 січня 1919 року.

Свято Злуки 1919-го (унікальні ФОТО)

День Свободи святкувався на честь Помаранчевої революції - масових протестів проти фальсифікацій на виборах президента 2004 року. Внаслідок цих протестів Верховний Суд призначив переголосування, на якому кандидат Янукович програв Ющенку.

У 2011 році суд заборонив громадянам святкувати День Свободи на Майдані Незалежності.

Більше про Помаранчеву революцію читайте і дивіться на "Історичній Правді"

Вибір Віктора Кравченка. Людина, яка домоглася суду над СРСР

Ілько Борщак. На вістрі радянської спецпропаганди у Франції

Ілько Борщак був потрібен більшовицькому режимові лише тоді, коли він чітко вписувався в схему діяльності радянської спецпропаганди за кордоном. Коли ж чекісти зрозуміли, що він грає подвійну роль, його спробували скомпрометувати в емігрантських колах саме як більшовицького агента. Жодні минулі заслуги перед радянською владою до уваги не бралися. Так чинили з усіма. Ставилися як до відпрацьованого матеріалу, з яким можна робити будь-що.

Рена Марутян: "Метою геноцидальних практик росії є стирання української національної ідентичності"

Інтерв’ю з доктором наук з державного управління, професоркою кафедри глобальної та національної безпеки КНУ ім. Т. Г. Шевченка Реною Марутян у Музеї "Голоси Мирних" Фонду Ріната Ахметова.

"Пєрацький. Кар'єрна драбина". Уривок з книги про вбивство міністра Пєрацького

Вбивство міністра внутрішніх справ Броніслава Пєрацького стало одним із найгучніших замахів міжвоєнної Польщі. А для українських націоналістів — символом чи не найбільшої потуги, що її сягнула революційна організація в 1930-х роках. Міністр Пєрацький був одним із творців польської незалежності, а його життєпис подібний до біографій українських ровесників. Усе змінилося після листопада 1918-го: Пєрацький розбудовував польську державу, а його українські однолітки — підпілля, що боролося з Польщею та мріяло про власну державність. Пєрацький став одним із найвпливовіших польських посадовців і загинув на піку кар'єри від рук українця — представника молодого покоління, що було значно радикальніше за своїх попередників.